Словарь української мови (1924)/струс

by Борис Грінченко

◀ струпувато

Словарь української мови Борис Грінченко С струс

струсанина ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Стру́с, су, м. 1) Суета, смятеніе. Піднявся струс, біганина.... З одного місця переходили люде на друге, шукаючи волі. Мир. ХРВ. 85. Струс такий счинився, що й Боже. Лебед. у. 2) Отрясываніе плодовъ съ деревьевъ, а также и самые отрясываемые плоды. Такі садки, що за струс по сто карбованців беруть. Канев. у.