Одіва́ти, ва́ю, єш, сов. в. оді́ти, ді́ну, неш, гл. 1) = Одягати, одягти. 2) Укрывать, укрыть (одѣяломъ) Ой м'кая постіль твоя, і м'яко ти послав мені, і легенько одів мене. Грин. III. 382.
Одіва́тися, ва́юся, єшся, сов. в. оді́тися, ді́нуся, нешся, гл. = Одягатися, одягтися. Красна дівчина полощиться, полощиться, одівається. Чуб. V. 8.
Одіве́ць, вця́, м. Одѣвающій. Подай, Петрику, гребінець! — Я тобі, Марушко, не одівець, що подам тобі гребінець. Грин. III. 535.
О́діво, ва, с. Одежда, одѣяніе. Грошей треба було для обуви, для одіва і так для чого. Верхнеднѣпр. у.
Одіг… Кромѣ имѣющагося здѣсь, еще см. отъ Відігнати до Відігратися.
Одігати, ся, га́ю, ся, єш, ся, гл. = Одягати, ся. Одігаться стала. Сим. 230.
Одід… См. отъ Віді… до Відідратися.
Одіди́чення, ня, с. Наслѣдованіе.
Одіди́чити, чу, чиш, гл. Получить въ наслѣдство, унаслѣдовать.
О́діж, жі, ж. Одежда. Купив панові якоїсь матерії на одіж. Грин. I. 99. Скинув одіж. Грин. I. 104.
Оді́жний, а, е. 1) Къ одеждѣ относящійся. А де ж той прибуток? Ні корівного, ні одіжного прибутку. Г. Барв. 277. 2) Одѣтый, хорошо одѣтый. Пластун не зна роскоші, не гаразд одіжний. О. 1862. II. 62. Народ одіжний. ЗОЮР. I. 162. 3) Хорошо оперенный, имѣющій густую шерсть. Гуска добре одіжна, то їй зімою не холодно. Міус. окр.
Одіз… См. Відізва́ти, ся.
Одій… См. отъ Відіймати до Відійти.
Одім… См. отъ Відімкнути до Відімщення.
Оді́ння, ня, с. Одѣяніе. Воду сь мі перепила, одіння сь мі походила. Гол. Ум. Оді́ннячко.
Одіп… См. отъ Відіпня́ти до Відіп'яти.
Одір… См. Відірвати, ся.
Оді́ржини, жин, ж. мн. Очески конопли, остающіеся на гребнѣ или крючкахъ при расчесываніи. Рк. Левиц.
Одіс… См. отъ Відіслати до Відіспати.
Одіт… См. отъ Відіткнути до Відітхнути.
Оді́ти, ся. См. Одіва́ти, ся.
Оді́тний, а, е = Одіжний 2. У сім селі дівки горді, а у другім голі, а у місті та й одітні, але бо голодні. Гол. II. 299.
Одія, і, ж. Одежда. Як зносив єси м'якую одію, тоді зложив єси на Бога надію. Чуб. I. 177.
Од'ї… См. отъ Від'їдати до Від'їхати.
Одк… См. отъ Відкадити до Відкушувати.
Одл… См. отъ Відлазити до Відлясок.
Одм. См. отъ Відмага до Відм'ялити.
Одна. См. Один.
Одн… См. отъ Віднаджувати до Відняти.
Одна́к, нар. Однако. Хоча він був і вдовець, однак же любив закликати до себе веселих гостей. Левиц. I. 209.
Одна́кий, а, е = Однаковий. Я однакий, мамо, не змінився. Федьк.
Одна́ко, нар. Одинаково, равно. Не всім однако дано: одному ситце, другому решітце. Ном. № 1690. Все одна́ко. Все равно.
Одна́ковий, а, е. Одинаковый, тотъ же, такой же самый. В одній руці пальці, та не одинакові. Ном. № 9221. Усі стануть однакових літ, тридцятилітками. Чуб. I. 221.
Однакові́сінький, а, е. Совершенно одинаковый.
Однакові́сінько, нар. Совершенно одинаково. Мені однаково, чи буду я жишь в Україні, чи ні, чи хто згадає, чи забуде мене въ снігу на чужині — однаковісінько мені. Шевч. 389.
Одна́ковість, вости, ж. Одинаковость, тожество. Не одна тільки однаковість удачі зводить людей до купи. Левиц. I. 133.
Одна́ково, нар. Все равно, безразлично. Вам однаково, що тут, що там. Гліб.
Одна́че, нар. = Однако. Одначе ми не втечемо і тебе не ввеземо. АД. I. 114. Та вже, каже чмелик, чи винесу, чи не винесу, одначе вам пропадать. Рудч. Ск. I. 118.
Одне́нький, а, е. Ум. отъ один.
Одні́сінький, а, е. Только одинъ, единственный. Пливе чоловік день, пливе і другий — не видно ні однісінького корабля. Рудч. Ск. II. 19.
Одні́ський, а, е. = Однісінький. Одніське добре слово часом примирить лютих ворогів. Млак. 60. Всі веселі, лиш сумненько одніській дівчині. Млак. 16.
Одно́. См. Один.
Одноба́рвний, а, е. Одноцвѣтный. Желех.
Однобо́жник, ка, м. Монотеистъ. Желех.
