нѣть. Зубожився так, що нічого не має. Рудч. Ск. II. 202.
Зубо́жіння, ня, с. Обѣднѣніе. Желех.
Зубо́жіти, жію, єш, гл. Обѣднѣть. І чи я ж сьогодня всиротіла? Чи се тепер тільки зубожіла. МВ. II. 105.
Зубо́к, бка́, м. = Зубець 1 и 2. Наступив на зубки в граблях. Грин. II. 207. Зубки в ритках. МУЕ. III. 20.
Зу́бо́ча, нар. Искоса. Гляне зубоча. Сосниц. у. Слов. Д. Эварн.
Зубо́чистий, а, е. = Зго́ристий.
Зубр, ра, м. Зубръ. Вх. Пч. II. 5.
Зубро́вий, а, е. Зубровый. Друга трубонька та мідяная, третя трубонька та зубровая. Гол. II. 61.
Зубря́, ря́ти, с. Зубренокъ. Вх. Пч. II. 5.
Зубцьо́ваний, а, е. Имѣющій зубчатый орнамента.
Зубча́стий, зубча́тий, а, е. Зубчатый. Під прозорчастою, чистою як сльоза водою, зеленіло якесь баговіння зубчасте, тонесеньке, дрібне. Левиц. I. 63. Зубчасті стіни. Левиц. Пов. 165. Зубча́стий про́діль. Особый проборъ при прическѣ дѣвушекъ въ колокілки. Чуб. VII. 423.
Зу́бчик, ка, м. Ум. отъ зубець.
Зуверіти, рію, єш, гл. Покоробиться. Зуверіли дощки. Вх. Лем. 421.
Зуга́рний, а, е. Способный, мастеръ. А ми доженемо. — Зугарні! Заплутаєтесь у своїх полах та й попадаєте. Мир. Пов. I. 149. Зугарний теревені правити.
Зугле́діти, джу, диш, гл. Замѣтить, подмѣтить.
Зужиткува́ти, ку́ю, єш, гл. Потребить, израсходовать. Подольск. г.
Зу́жмом, нар. = Жужмом. Коло її хустина зужмом лежить. Подольск. г. Поночі крало та зужмом усе в коморі й забрало. Черк. у. Нащо отак зужмом несеш вірьовку? Черк. у.
Зу́жувати, жую, єш, сов. в. зу́зи́ти, зу́жу, зиш, гл. Суживать, сузить. То ширить їм, то зужує гряниці. К. Іов. 27.
Зу́здріти, дрю, риш, гл. Увидѣть, узрѣть. Стрілець такий, що аби зуздрів на око, то вже й його. ЗОЮР. II. 203. Шукатимеш — не зуздриш мене оком. К. Іов. 16.
Зу́здрітися, рюся, ришся, гл. Оглянуться, осмотрѣться. Лубен. у. (В. Леонтов.).
Зу́зи́ти. См. Зужувати.
Зузули́на, ни, ж. = Зозуля. Закувала зузулина в саду на паду. Мил. 137.
Зузу́ля, лі, ж. и пр. = Зозуля и пр.
Зукра́сити. См. Зукрашати.
Зукраша́ти, ша́ю, єш, сов. в. зукра́сити, шу, сиш, гл. Украшать, украсить. Вони його любили, мов жертву ідольську квітками зукрашали. К. МБ. III. 257. Султанські зукрашені кіосками сади. К. ПС. 126.
Зума́ти, ма́ю, єш, гл. Сойти съ ума. Вх. Зн. 22.
Зуми́сне, нар. Умышленно, нарочно. Всі гори були ніби зумисне заквітчані зеленим деревом. Левиц. Пов. 4.
Зуми́тися. См. Зумлятися.
Зу́міти, мі́ю, єш, гл. Съ ума сойти. Чи ти зуміла, чи дурману наїлася? Кіев. Подольск. г.
Зумі́ти, мі́ю, єш, гл. Сумѣть. Як зуміла, так і спіла. Ном. № 1054.
Зумі́тися, мі́юся, мі́єшся, гл. 1) = Зу́міти. А щоб ти зумілася! Ковел. у. 2) Поразиться, изумиться. Дівчина зумілася, де доля поділася. Чуб. V. 119.
Зумля́тися, ля́юся, єшся, сов. в. зуми́тися, млю́ся, мишся, гл. Изумляться, изумиться, поразиться. Зумлялися усі величчєм Божим. Єв. Л. IX. 43. Зу́милася ж я! МВ. II. 124. Йосип зумився, що Христос народився. Грин. III. 33.
Зумогти́, мо́жу, жеш, гл. = Змогти. Я би так не зуміг жити на світі. Федьк.
Зумра́ти, ра́ю, єш, гл. Съѣсть, уплесть. Так цілого хліба і зумрав. Козелецк. у. Слов. Д. Эварн.
Зу́мствувати, вую, єш, гл. Придумать. Я б зумствувала, як робити. Зміев. у.
Зунія́тити, я́чу, тиш, гл. Сдѣлать уніятомъ. К. ПС. 139.
Зуноватися, нуюся, єшся, гл. Надоѣсть, опротивѣть. Вх. Лем. 421.
Зупи́н, ну, м. Удержъ. Гуля собі, — нема йому на світі зупину. О. 1862. VIII. 54. Зупину не було її ході крівавій. К. Псал. 181.
Зупини́ти, ся. См. Зупиняти, ся.
Зупи́нка, ки, ж. 1) Остановка. 2) Знакъ препинанія. Ном. № 11807.
Зупиня́ти, ня́ю, єш, сов. в. зупини́ти, ню́, ниш, гл. Останавливать, остановить, удерживать, удержать. Да гуляла, гуляла, мати не спиняла, да тепер зупинила. Чуб. V. 542. Підбігли до його і зупинили коня. Стор. МПр. 52.
Зупиня́тися, ня́юся, єшся, сов. в. зупини́тися, ню́ся, нишся, гл. Останавливаться, остановиться, удерживаться, удержаться. Такий бенкет задали, що аж
