Словарь української мови (1924)/зозуля

by Борис Грінченко

◀ зозулька

Словарь української мови Борис Грінченко З зозуля

зозулястий ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Зозу́ля, лі, ж. 1) Кукушка. Котл. Ен. VI. 40. Зозуля сива, сивесенька. Кує зозуля на високій березі. МВ. II. 78. Знать, добре спить, що не чує, як кує зозуля. Шевч. 31. Ой став козак царь-зілля копати, стала над ним зозуля кувати. Мет. 104. Щоб ти зозу́лі не чув! Пожеланіе смерти. Ном. № 826. 2) — нічна́. Пт. Козодой, Caprimulgur europaeus. Вх. Пч. II. 9. 3) Названіе вола очень темно-сѣрой масти. КС. 1898. VII. 42. Ум. Зозу́лька, зозу́ленька, зозу́лечка. Сива зозуленько, не куй жалібненько! Мет. 251. Употребляется какъ ласкательное слово для женщины, преимущественно матери. Матусенько ріднесенька, зозуленько милесенька. Кв. Драм. 218.