Словарь української мови
Борис Грінченко
З
зужувати
Берлін: Українське слово, 1924

Зу́жувати, жую, єш, сов. в. зу́зи́ти, зу́жу, зиш, гл. Суживать, сузить. То ширить їм, то зужує гряниці. К. Іов. 27.