чѣмъ. Постреляний, порубаний, на рани смертельні знемаганий. Мет. 440.
Знемага́ти, га́ю, єш, гл. — на. Изнемогать отъ. То тим вони спочивали, що на рани постреляні да порубані дуже знемагали. Макс. (1849). 17. На сон знемага́ти. Сильно хотѣть спать. А которії хмельні бували, на сон знемагали. Макс. (1849), 39.
Знеми́лити, лю, лиш, гл. Сдѣлать непріятнымъ. Світ мені знемилила. Г. Барв. 72.
Знеми́литися, люся, лишся, гл. = Знемиліти.
Знеми́літи, лію, єш, гл. Сдѣлаться непріятнымъ.
Знемо́га, ги, ж. Изнеможеніе, слабость. Мир. ХРВ. 56. Знов у знемозі впала Тетяна на траву. Г. Барв. 540. См. Знемага.
Знемога́ти, га́ю, єш, гл. = Знемагати.
Знемогти́ся, жуся, жешся, гл. Утомиться, устать, изнемочь, выбиться изъ силъ. Погасли очі, знемоглися руки. К. ХП. 53. Знемігся ж мов і задрімав. Котл. Ен. II. 36.
Знемочи́, жу, жеш, гл. = Знемогтися. Желех.
Знемощі́ти, щі́ю, єш, гл. Изнемочь, обезсилѣть. Стане навколішки і молиться собі, аж поки знемощіє. Грин. II. 153.
Знена́видіти, джу, диш, гл. Возненавидѣть. Рудч. Ск. I. 138. Мати сина та оженила, молоду невістку та зненавиділа. Мл. л. сб. 236.
Знена́вистити, щу, стиш, гл. = Зненавидіти. Зненавистили люде старшину та й не схотіли його вдруге вибірати. Волч. у. (Лободовск.).
Знена́знімка, нар. = Знезнімка. Харьк.
Знена́па, нар. = Зненацька. Шух. I. 180.
Знена́цька, нар. Неожиданно, внезапно. Кіев. у. Напасть на ворогів збірався, зненацька копоті їм дать. Котл. Ен. V. 28. Зненацька ударили на всі московськії сили. Гол. I. 32.
Знео́бачка, нар. Неожиданно. Коли знеобачка Настин регіт почувся. МВ. II. 46.
Знеохо́тити. См. Знеохочувати.
Знеохо́чувати, чую, єш, сов. в. знеохо́тити, хо́чу, тиш, гл. Обезкураживать, обезкуражить, лишить охоты, желанія. Желех.
Знесе́ння, ня, с. 1) Снесеніе. 2) Уничтоженіе, упраздненіе, отмѣна. Левиц. (Правда, 1868, 485).
Знеси́літи, лію, єш, гл. Обезсилѣть. Знесилів я духом. Г. Барв. 411.
Знесла́вити. См. Знеславлювати.
Знесла́влювати, люю, єш, знеславля́ти, ля́ю, єш, сов. в. знесла́вити, влю, виш, гл. Обезславливать, обезславить. Желех.
Зне́сти́, ся. См. Зносити, ся.
Зне́стямка, нар. Въ безпамятствѣ.
Зне́тельки, нар. = Зненацька. Знетельки шурхнула маленька сіренька пташка. О. 1862. VII. 48, 49.
Зне́тушити, шу, шиш, гл. Испортить. Знетушив мій сіряк чисто. Миргор. у. Слов. Д. Эварн.
Зне́хотя, зне́хочу, нар. Нехотя, противъ воли, неохотно. Давно! — знехотя промовив Сухобрус і замовк. Левиц. Пов. 42. Знехочу баба порося ззіла. Посл.
Зне́хтати, таю, єш, гл. = Знехтувати. Знехтали став, та й нема тепер. НВолын. у.
Зне́хтування, ня, с. 1) Небреженіе; порча отъ небрежнаго обращенія. 2) Пренебреженіе.
Зне́хтувати, тую, єш, гл. 1) Испортить, небрежно обращаясь. 2) Пренебречь, оставить безъ вниманія, забросить. Підійметься угору, кого знехтували люде. К. Псал. 26. Знехтували мене сірому. Г. Барв. 196.
Знече́в'я, нар. Неожиданно. Як ось знечев'я вбіг Меркурій, засапавшися, до богів. Котл. Ен. II. 20. Собака знечев'я як кинеться на мене. См. Нечевля.
Зни́ділий, а, е. Зачахнувшій, исхудалый.
Зни́діти, дію, єш, гл. Зачахнуть, исхудать. Аж знидів, ждучи грошей. Черк. у. Зниділо дитятко, зниділо, на гору воду носячи. Чуб. III. 178. Аби зниділи як віск на огні, піна на воді, роса на траві; так аби зниділи уроки от… Гол. IV. 539.
Знижа́ти, жа́ю, єш, сов. в. знизи́ти, жу́, зи́ш, гл. 1) Понижать, понизить, опускать, опустить. Я ні перед ким очей не знизив. К. Бай. 12. 2) Унижать, унизить. Не хочеться рід свій поважний знизити. Г. Барв. 423.
Знижа́тися, жа́юся, єшся, сов. в. знизи́тися, жуся, зишся, гл. 1) Понижаться, понизиться. Горо моя, горо, то єсь ся знижала. Гол. I. 336. 2) Унижаться, унизиться.
Зниза́ти. См. Знизувати.
Знизи́ти, ся. См. Знижати, ся.
Знизну́ти(ся), зну́(ся), не́ш(ся), гл. —
