Словарь української мови (1924)/зненавидіти
| ◀ знемощіти | Словарь української мови З зненавидіти |
зненавистити ▶ |
|
Знена́видіти, джу, диш, гл. Возненавидѣть. Рудч. Ск. I. 138. Мати сина та оженила, молоду невістку та зненавиділа. Мл. л. сб. 236.
| ◀ знемощіти | Словарь української мови Борис Грінченко З зненавидіти |
зненавистити ▶ |
|
Словарь української мови — З
зненавидіти
Борис Грінченко
1924
Знена́видіти, джу, диш, гл. Возненавидѣть. Рудч. Ск. I. 138. Мати сина та оженила, молоду невістку та зненавиділа. Мл. л. сб. 236.