лену. Нп. Ум. Жо́лу́дя́к. Мнж. 1. Ув. Жолудя́ка.
Жона́, ни́, ж. 1) Женщина. 2) Жена. Чужі жони хорошії як макув цвіт. Чуб. V. 215. Ти не будеш мені мужем, я тобі жоною. Мет. 70. 3) Названіе хороводной весенней игры. Грин. III. 104. Ум. Жону́хна. Ой жоно ж моя, жонухно, ревнивеє серце моє. Грин. III. 105.
Жо́нва, ви, ж. = I. Жовна.
Жони́х, ха́, м. = Жених.
Жоно́та, ти, ж. = Жінота.
Жоно́ха, хи, ж. = Жінка. Взяв я жоноху — чисшу водоху, взяв я сватове — з моря ракове. Чуб. III. 116.
Жоно́цький, жоно́чий, а, е = Жіночий.
Жону́хна, ни, ж. Ум. отъ жона.
Жоре́нця, ців, с. м. Ум. отъ жорна.
Жоржи́на, ни, ж. Раст. георгина, Dahlia variabilis. ЗЮЗО. I. 120. Мил. 13. Нема цвіту світлішого над жоржину. Чуб. V. 440.
Жорілка, ки, ж. Кружокъ изъ сплетенной лозы, служащій ошейникомъ для телятъ, а также связью на воротахъ. Пора теля узять на жорілку. Сосн. у.
Жо́рна, рен, с. мн. См. Жорно.
Жорна́вка, ки, ж. = Жарнівка 2.
Жорні́вка, ки, ж. 1) = Жарнівка 2. 2) Часть ручной мельницы. См. Жорно. Шух. I. 261. См. Млин.
Жо́рно, на, с. Ручная мельница. В їх було жорно. Рудч. Ск. I. 35. О, які ж зуби! Усе молола ними як жорном добрим. МВ. II. 200. Болѣе употр. во мн.: жо́рна. Добрі жорна все перемелють. Ном. № 12015. Мав жорна, що руками хліб мелють. Чуб. II. 382. Части жо́рен: ла́би — ножки (4) поддерживающія коло́ду — толстую доску, на которой въ углубленіи лежитъ спідни́к — неподвижный жерновъ, а на немъ, въ обича́йці, — поверхни́к — верхній жерновъ; надъ нимъ перекладина на двухъ столбикахъ (въ видѣ буквы П), что называется кро́сна; сквозь отверстіе перекладины проходитъ пого́нач — шестъ, упирающійся нижнимъ концемъ въ кагане́ць — круглую ямку въ верхнемъ жерновѣ, — погоначем вращаютъ жерновъ; зерно всыпается въ прого́рницю — круглую дыру въ центрѣ верхняго жернова, мука проходитъ мучнико́м изъ подъ жернова и подаетъ въ кори́то. Что-бы верхній жерновъ хорошо вращался на нижнемъ, черезъ послѣдній проходитъ желѣзное верете́но, конецъ котораго входитъ въ углубленіе (кагане́ць) поркли́ці — полосы желѣза, проходящей черезъ центръ прогорниці и утвержденной концами въ верхнемъ жерновѣ. Шух. I. 146. Въ гончарскихъ жорнах нѣтъ лаб и колоди, а камінь лежитъ въ обичайці, надъ нимъ кросна и жарнівка ( = погонач), масса всыпается въ го́рло ( = прогорниця) и выходитъ изъ подъ жернова жо́лобом. Шух. I. 261, 264. См. еще Млин руччий. Ум. Жоре́нця.
Жорно́вий, жорня́ний, а, е. 1) Относящійся къ ручной мельницѣ. 2) — хліб. Хлѣбъ изъ муки, смолотой на ручной мельницѣ. Желех.
Жорость, ти, ж. Бревно, употребляемое для связки плота. Радом. у.
Жорства́, ви́, ж. Гравій. Скрізь доріжки жорствою висипано. Черк. у.
Жорстки́й, а́, е́. Жесткій. Загортає плахту, щоб не намулив щоки об жорстку одежину. Стор. Чуб жорсткого волосся. См. Шорсткий.
Жорсто́кий, а, е. 1) Жестокій, свирѣпый. А первий імператор такий жорстокий був, що тілько збреши, то й голову зніме. ЗОЮР. I. 124. О, голови сліпії і жорстокі.... заводите кріваві чвари. К. ЧР. 299. 2) Рѣзкій, язвительный, жесткій. Слово жорстоке воздвигає гнів. Ном. № 3300. Чи вже скінчив жорстокі речі? К. Іов. 35. 3) Страшный. Йому приснивсь сон жорстокий. Чуб. V. 768.
Жорсто́кість, кости, ж. Жестокость, свирѣпость.
Жорсто́ко, нар. 1) Жестоко. Помстись над дуками срібляниками, помстись над їх заступником жорстоко. К. Бай. 129. 2) Язвительно, рѣзко.
Жо́стір, ру, м. Раст. крушина, Rhamnus cathartica. Мил. 35. ЗЮЗО. I. 133.
Жо́сть, ти, ж. Раст. Ligustrum vulgare.
Жребува́ти, бу́ю, єш, гл. Метать жребій. Поділили моє плаття, про одежу жребували. К. Псал. 52.
Жрець, жерця́, м. Жрецъ. Жерці і ликторі стоять. Шевч. 607.
Жри́ця, ці, ж. Жрица. А жриця Киприди, оргії цариця, поникла. Шевч. 605.
Жу́белиця, ці, ж. Навозный жукъ, Scarabeus stercorarius. Вх. Зн. 17.
Жубові́ти, ві́ю, єш, гл. Жужжать.
Жуброви́й, а, е. Зубровый. Третя трубонька та жубровая. Чуб. III. 291.
Жува́ти, жую́, є́ш, гл. Жевать. Жи-
