Словарь української мови
Борис Грінченко
К
камінь
Берлін: Українське слово, 1924

Ка́мінь, меню, м. 1) Камень. Трудно вийти з біди, як каміню з води. Ном. № 2757. Возьми ти, сестро, піску у білу ручку, посій ти, сестро, на каміню: коли той буде пісок на білому камені зіхожати, синім цвітом процвітати, хрещатим барвінком біленький камінь устилати… ЗОЮР. I. 26. Стоя́ти як у ка́мені. Стоять какъ окаменѣлому. Выраженіе встрѣчено только у М. Вовчка: І засоромилась, і злякалась, — стою як у камені, оніміла. МВ. (О. 1862. III. 54). То же значеніе имѣетъ и выраженіе: Як з ка́меню те́саний. Сижу, мов з каменю тесаний. Г. Барв. 211. 2) Драгоцѣнный камень. От де, люде, наша слава, слава України: без золота, без каменю. Шевч. 46. 3) Жерновъ какъ въ обыкновенной, такъ и въ ручной мельницѣ, а также и въ гончарскихъ жорнах. На добрий камінь що ні скинь, то все змелеться. Посл. Млин на два камені. Желех. Шух. I. 261. Млино́вий ка́мінь. Жерновъ. 4) Часть ткацкаго станка. См. Верстат. Шух. I. 255. 5) Вѣсъ въ 24, 30, 32, 36 фунтовъ. Камінь воску. Купила цукру камінь. Тютюну каменей сто. Закр. Гол. Од. 39. 6) Си́ній ка́мінь. Мѣдный купоросъ. Ум. Каміне́ць, каміньо́чок, камі́ньчик. Ой дзвеніте, перстенці, з дорогими камінці. Рк. Макс. Посій ти при дорозі та на каміньочку. Нп. Бодай пани при дорозі каміньчики били. Нп.