Ди́миниці, ць, ж. мн. Родъ опухоли
Дими́нець, нця, м. = Димарь. Вх. Зн. 15. въ паху, подъ мышками. Каменец. у. См. Дімениця.
Дими́тися, млю́ся, ми́шся, гл. Дымиться.
Димі́ти, млю́, ми́ш, гл. Дымить, испускать дымъ.
Ди́мка, ки, ж. 1) Ум. отъ дима. 2) Выбойчатая полосатая юбка. НВолын. у. Чуб. VII. 429. Гол. Од. 49. 3) = Димна. Вх. Лем. 410.
Димка́рь, ря́, м. Выбойщикъ, набивающій выбойку. Гол. Од. 58.
Ди́мковий, а, е. Сдѣланный изъ димки.
Ди́мна, ни, ж. Родъ небольшихъ круглыхъ сливъ. Вх. Лем. 410.
Ди́мни́й, а, е. 1) Дымный, курной. Не видно було ні димних печей, ні бочок, ні возів з припасами. К. ЧР. Димна хижа. Курная изба. Вх. Лем. 410. 2) Дымчатаго цвѣта. Мак повний усякий: червоний, перістий і димний. О. 1862. IV. 72.
Димник, ка, м. = Димарь.
Димни́ця, ці, ж. 1) = Димарь. 2) = Димна. Ум. Димничка. Вх. Лем. 409, 410.
Ди́мно, нар. Дымно. Не топила, не курила, — по сінечках димно. Мет. 16.
Димоватий, а, е. Дымный, задымленный. Димовата кузня. Г. Барв. 21.
Димо́вий, а, е. 1) Дымовой. Що се, що серед пустині стовпом димовим знялося? К. МБ. III. 254. 2) Сдѣланный изъ дими. Що я приїду пишно та красно, а ти ще краще — сивою паровицею у намітках димових. МВ. I. 89.
Димови́ще, ща, с. Пожарище, пепелище.
Димо́к, мку́, димо́чок, чку, м. Ум. отъ дим.
Димтя́нка, ки, ж. Проститутка.
Димува́ти, му́ю, є́ш, гл. Дымиться. Принизь, о Господи, ти небо над землею, зійди, коснися гір, нехай горять, димують. К. Псал. 319. В руках його мушкет димує. Греб. 354.
Ди́нда, ди, м. Шатунъ.
Ди́ндати, даю, єш, гл. 1) Шататься. 2) Качать ногами.
Ди́нде́рево, ва, с. = Дивдерево. Бердич. у.
Диндили́ндати, даю, єш, гл. = Теліпатися 1. Вх. Зн. 14.
Ди́нище, ща, с. Мѣсто, засѣянное дынями.
Ди́нник, ка, м. Грядка съ дынями.
Ди́ня, ні, ж. Раст. Дыня. Cucumis Melo. ЗЮЗО. I. 120. Бодай твої кавуни та побили табуни, бодай твої дині та поїли свині. Чуб. V. 1177. Различн. породы дынь: дрислівка, дубівка. Кв. II. 239, зімі́вка, кача́нка, ли́півка, тата́рка. (см.). Ум. Ди́нька. Рудч. Ск. II. 9. І як що єсть було насіннячко, ягідки які, динька, — посипле, положить на могилу. Сим. (Хата, 215).
Диня́ка, ки, ж. Большая дыня.
Диня́тко, ка, с. Маленькая дыня. Ум. Диня́точко.
Ди́нячий, а, е. Дынный. Диняче бадилля. Левиц. Пов. 370. Динячі кабачки. Мнж. 170.
Ди́поть, птю, м. Ударъ. Да́ти ди́птю. Поколотить. Дав доброго диптю: одвохрив добре. Ном. № 3961.
Диптя́нка, ки, ж. = Димтянка. Мандрьохи, хльорки і диптянки, що продають себе на час. Котл. Ен.
Ди́рза, зи, ж. Раст. Bromus arvensis.
Дирзи́на, ни, ж. Одинъ экземпляръ раст. дирзи. Ум. Дирзи́нка, дирзи́нонька.
Ди́ркало, ла, с. Родъ трещетки, употребляющейся при игрѣ въ деркача́. Ив. 43.
Ди́ркати, каю, єш, гл. = Дирчати 2. Деркач диркає, дирчить: дир, дир. Вх. Пч. II. 10.
Ди́ркатися, каюся, єшся, гл. Спорить, противорѣчить. Шо ж він, диркався? — Ні, так віддав. Шо там йому диркатись, як він скрізь винен. Мирг. у. Д. Эварн.
Дирка́ч, ча́, м. = Деркач.
Дирли́га, ги, ж. = Ґирлиґа.
Дирча́ти, чу́, чи́ш, гл. 1) = Деренчати. Коли слуха, — щось дирчить за стіною, оглядується: затичка (у шибці) так і лізе на двір, тягне, видно, хтось. Сим. 215. 2) О коростелѣ: кричать. Вх. Пч. II. 10.
Ди́скос, су, м. Дискосъ.
Диста́нція, ції, ж. ? Нехай би де у дистанції так розташувались, дали б їм зараз перцю, хоч би й перечорт був. Кв.
Дити́на, ни, ж. 1) Ребенокъ, дитя. Тоді мама біду знає, коли малую дитину має. Ном. № 9189. Він мені за дитину рідну став. МВ. I. 22. Знайти́ дити́ну. Родить дитя. Наряди́ти дити́ну. Родить дитя — преимущественно помимо брака. 2) Сынъ или дочь, хотя бы и взрослые. Чи я в тебе, мати, не твоя дитина, коли моя мука тобі дуже мила. Мет.
