Словарь української мови (1924)/дубівка

by Борис Грінченко

◀ дубище

Словарь української мови Борис Грінченко Д дубівка

дубіти ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Дубі́вка, ки, ж. 1) Родъ дыни. Пішов на свій базарь, купив хліба, огірків, пшенички, диню дубівку. Кв. II. 293. 2) Чернильный орѣшекъ. Каменец. у. Вх. Лем. 412.