Словарь української мови
Борис Грінченко
Ґ
ґирлиґа
Берлін: Українське слово, 1924

Ґирли́ґа, ґи, ж. Длинная съ клюкой палка овечьяго пастуха. Вистоїть чабан сердега всю ніч, обпершись на ґирлиґу. О. 1862.