Словарь української мови
Борис Грінченко
Д
дима
Берлін: Українське слово, 1924

Ди́ма, ми, ж. Родъ тонкой прозрачной полосатой ткани, канифасъ. Чуб. VI. 114, 403. Гол. Од. 21. Ум. Ди́мка.