Словарь української мови (1924)/димарь

by Борис Грінченко

◀ димарик

Словарь української мови Борис Грінченко Д димарь

димати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Дима́рь, ря́, м. Печная труба. Грин. II. 158, 102. А Максим на пожарище та на попелище подивився.... Нема ради! Тілько вітер свище у димарі та в комені. Шевч. 590. Ум. Дима́рик, дима́ричок.