Гониві́тер, тра, м. = Вертипорох. Вх. Зн. 6.
Гони́тва, ви, ж. 1) Погоня. Ні, струни сі ослабли, заніміли в моїм буянні кримськими степами, в гонитвах за прудкою татарвою. К. Бай. 11. 2) Гоненіе. Св. Л. 107.
Гони́тель, ля, м. 1) Гонитель. От з того часу і став на неї гонителем. Кв. Один Грицько, другий Андрій, на віру гонитель. ЗОЮР. I. 315. 2) Гоняющійся за чѣмъ, любитель чего. Наші родителі за тим не гонителі. Ном. № 5147. 3) Сгонщикъ людей на работу, на сходъ. Черниг. Подольск. 4) Надсмотрщикъ за работами въ полѣ. Рк. Левиц. 5) Вѣтрогонъ, шалунъ, непосѣда, сорви-голова. За цими гонителями і хати не натопиш. Брацл. у.
Гони́телька, ки, ж. 1) Гонительница, преслѣдующая. Желех. 2) Ганяющаяся за чѣмъ, любительница чего. Я на ті оселедці не гонителька. Пирят. у. 3) Шалунья, непосѣда. Брацл. у.
Гони́тельство, ва, с. Гоненіе, преслѣдованіе. К. ХП. 130.
Гони́ти, ню́, ниш, гл. = Гнати. Людей гонили силою на присягу. ЗОЮР. I. 137. Пророків вони вбиватимуть та гонитимуть. Єв. Л. XI. 49.
Гони́тися, ню́ся, нишся, гл. 1) = Гнатися 1 и 2. Шось за парень за волом гонився. Мкр. Н. 47. 2) — з ким. Гнать что. Паші нема, — уже він гонився з телятами на горо́ди. Зміев. у. 3) Имѣть случку. Kolb. I. 65. 4) — з ро́зумом. Размышлять, раздумывать. Він ся з розумом гонит що́ робити. Вх. Зн. 11.
Гони́ця, ці, ж. 1) Корова во время течки. 2) Сладострастная женщина. Желех.
Гони́шний, а, е. —на сі́тка. Родъ рыболовной сѣти, на которую нагоняютъ рыбу. Браун. 12.
Гоні́й, нія́, м. Избранное, въ числѣ нѣсколькихъ, крестьянскимъ обществомъ лицо, на обязанности котораго лежитъ собирать въ волость крестьянъ для взноса податей. (Харьк?).
Гоні́нник, ка, м. Пастухъ (въ полонинах), перегоняющій овецъ изъ комори въ струнку, гдѣ ихъ доятъ. Шух. I. 193.
Гоні́ння, ня, с. Гоненіе. Шух. I. 227.
Го́нір, нору, м. = Гонор. Стор. МПр. 46.
Гонки́й, а́, е́. 1) = Гінкий. Тонка, гонка ще й висока, листєм широка. Грин. III. 199. 2) Быстрый (о лошади). Коні гонкі як вітер. Рк. Левиц.
Гоно́би́ти, блю, биш, гл. 1) Устраивать, дѣлать какъ слѣдуетъ: удовлетворять, доставлять удовольствіе, употреблять на что. Де що не заробе, усе в хазяйство гонобить. 2) Лелѣять. Вона гонобила надію у серці. Мир. Пов. I. 126.
Го́ном гна́ти. См. Гнати.
Го́нор, ру, м. Самолюбіе, гоноръ. Рудч. Ск. II. 203. Шляхтич за гонор уха рішився. Ном. № 4211. 2) Честь, почетъ. Служить Семен, служить, а гонору йому все таки нема. О. 1861. XI. 30. Доп'явшись до високих титулів та великих гонорів. К. ХП. 125.
Гонори́стий, а, е. Самолюбивый, гордый. Такий гонористий став, що й чарки з тобою не вип'є. Правоб.
Гоно́рний, а, е = Гонористий. Не був такий гонорний, уступив до того ґазди. Гн. I. 88.
Гоноро́вий, а, е. Благородный, знатный. Я гоноровий шляхтич. Стор. I. 188.
Гонорови́тий, а, е = Гонори́стий. К. ХП. 114. Онисько дід гордий і гоноровитий. Левиц. Пов. 226.
Гоно́рство, ва, с. Самолюбіе. Ляхи з лукавства та з гонорства зведуться на нивіть що. Стор. МПр. 46.
Гонорува́ти, ру́ю, єш, гл. Тщеславиться, гордо держать себя. Як з мужиків вилізе в підпанки, то вже так і гонорує: простому чоловіку і руки не подасть. Волынск. у.
Гонорува́тися, ру́юся, єшся, гл. = Гонорувати. Сидить дівка на постелі та ся гонорує. Чуб. V. 156.
Гонт, ту, гонта́рь, ря́, гонтовий и пр. = Ґонт и пр.
Гону́к, ка, м. = Онук. Грин. III. 530.
Гонча́к, ка́, м. 1) Пловучая мельница. Левч. 70. 2) Родъ судна. Екатериносл. у. Слов. Д. Эварн.
Гончаре́нко, ка, м. Сынъ горшечника. Аф. 364.
Гончари́ха и ганчари́ха, хи, ж. Жена горшечника. Аф. 464.
Гончари́ще и ганчари́ще, ща, м. Ув. отъ гончарь. Грин. III. 683.
Гончарі́вна, ни, ж. Дочь горшечника. Аф. 364.
Гонча́рний и ганча́рний, а, е = Гончарський. Глина гончарна. Вас. 182.
