Словарь української мови
Борис Грінченко
Г
гнати
Берлін: Українське слово, 1924

Гна́ти, жену́, не́ш, гл. 1) Гнать, погонять. Волові дай полови, та жени поволі, а коневі — вівса, та жени як пса. Ном. № 10217. Го́ном гна́ти. Быстро гнать. Харьк. 2) Гнать, прогонять. Хоч правду женуть люде, та правда завше буде. Ном. Молодих рекрут женуть кудись через наше село. Г. Барв. 406. 3) Быстро бѣжать, ѣхать. Жене як вітрів батько. МВ. I. 105. 4) Загонять, забивать. Шпиці за нігті гнали і йому муки завдавали. Чуб. III. 335. 5) — горі́лку. КС. 1882. I. 225. 6) — гони. См. Гони. — химороди. См. Химороди.