Словарь української мови (1924)/комора
| ◀ комонь | Словарь української мови К комора |
коморити ▶ |
|
Комо́ра, ри и Комо́ря, рі, ж. 1) Амбаръ, кладовая. Виніс із комори казан. …Заздро, що в брата є в коморі і на дворі, і весело в хаті. Шевч. Служитъ также для ночевки взрослой дочери или женатому сыну. Ти в коморі, я на дворі, — вийди, серце, злічим зорі. Мет. 10. 2) Лавка. Сомко має в Переяславі свої крамні коморі в ринку. К ЧР. 25. 3) Таможня. Гайсин. у. 4) См. Ри́тки. Ум. Комі́рка, комі́ронька, комі́рочка. Ой в мене коморонька новая, в тій коморонці постілонька тісовая. Чуб. Да мати гуляти да не пускала, да й у комірочку да й зачиняла. Чуб. V. 9. Крамарю, крамарочку, одчиняй комірочку та сип перець та канаперець. Грин. III. 539.