Головна сторінка

Календар

1 липня

1804 — народилася Жорж Санд, французька письменниця
1880 — народився Андрій Жук, український політичний діяч, дипломат, публіцист
1954 — помер Мартін Нексе, данський письменник-комуніст
1966 — померла Наталена Королева, українська письменниця, лексикограф, єгиптолог, археолог, театральна актриса

Вибрана проза

Володар. (Нью-Йорк, 1976) Нікколо Мак'явеллі
… Тепер розглянемо другий спосіб, тобто, коли не шляхом злочину чи іншого осоружного насильства, а при помочі своїх співгромадян хтось стає володарем своєї батьківщини. Таке правління можна назвати правним. Щоб до нього дійти, то не треба мати ні заслуг, ні щастя, треба лише сприту й хитрунства. Отже, до такого володарства треба доходити через прихильність народу, або через прихильність можніх; бо в кожному місті знаходяться ці два гурти зроджені з того, що народ не хоче, щоб над ним панували і гнобили можні, а можні хочуть панувати й гнобити народ. Ці два суперечні змагання доводять до одного з трьох наслідків: або до володарства, або до вольности, або до безладдя. Володарство видвигає або народ, або можні, залежно від того, яка з цих двох сторін має до того нагоду. Бо можні, бачучи, що не видержать напору народу, починають висувати одного зі своїх і роблять його володарем, щоб могти в тіні його влади задовольнити свої апетити. Так і нарід, бачучи, що не встоїться під напором можніх, висуває одного зпоміж себе і робить його володарем, щоб у його авторитеті знайти оборону. Той, що приходить до влади при помочі можніх, удержується з більшими труднощами, ніж той, що приходить до влади при помочі народу: бо він, оточений багатьма такими, яким здається, що дорівнюють йому, — не може ними ні послугуватися, ні приказувати їм, як хотів би. А той, кого робить володарем прихильність народу, стоїть сам, біля нього або немає нікого, або є дуже мало таких, щоб не були готові коритися йому. Крім того, не можна чесним способом задоволити можніх, не кривдячи інших.

читати далі…

Вибрана поезія

Елізабет Баррет Браунінг

Доля. (Львів, 1897)

Змориш ся весь, аж повіки злипають ся,
Трохи не падаєш з ніг;
Білими рожі червоні ввижають ся,
Білими наче той снїг.
День під вагою мов клятий згинаєш ся,
Важко, а треба нести;
Сьвіт ще не блимне, а ти підіймаєш ся, —
Гайда — машину верти!

З грюком колеса закрутять ся,
Ріже повітря, свистить;
В очах одразу помутить ся,
Швидко й тебе завертить.
Мозок, і серце, і вікна, і стїни,
Небо і стеля, і мухи, і все —
Разом закрутить ся (бігають тїни), —
Мов його вихром несе!

З раннього ранку до пізньої ночи
Пекло та грюк…
Прагнуть покою натружені очи,
Слїпнуть від мук.
Перед машиною хочеть ся впасти,
Крикнуть: „Спинись!“
Нї, нам судило ся тут і пропасти,
Де нї піткнись!

читати далі…