ярмо
|
|
Ярмо́, ма́, с. 1) Ярмо. Kolb. I. 67. Части его: верхняя пластина, лежащая на шеѣ у воловъ: ча́шовина, нижняя подъ шеей — підгі́рля, соединяютъ ихъ двѣ сні́зки, а съ наружной стороны запираются шеи воловъ двумя же зано́зами; къ чашовині посредствомъ приво́ю прикрѣпляется дереревянное плетеное кольцо — каблу́чка, надѣвающееся на дышло. Чуб. VII. 405. Рудч. Чп. 250. Чашовина посрединѣ подбивается желѣзной підковою, а підгірля называется также підши́йок; снізки прикрѣпляются къ чашовині наверху затя́гачами или заволі́чками, кожанымъ или веревочнымъ, иногда же вмѣсто затягача въ снізок продѣвается кіло́чок; каблучка къ дышлу прикрѣпляется прити́кою. Рудч. Чп. 250. Гуцульскія названія: чашовина = плече́, підгірля = підгорниця, снізок = смик, занози = за́нізки, каблучка = живе́ць (желѣзное кольцо) или ро́скрут (изъ паренаго дерева); живець къ дышлу (тяж) прикрѣпленъ прити́качем. Шух. I. 165. Прикрѣпить ярмо къ дышлу — ярмо́ нарва́ти. Рудч. Чп. 97. Гне шию, як віл у ярмо. Ном. № 1293. Іти неначе у ярмо — крайне неохотно итти. Ном. № 5095. 2) Ключица. Вх. Уг. 278. 3) Иго. Роскувать козак сестру свою не хоче, сам не соромиться конать в ярмі у ляха.... Шевч. 160. Ум. Яре́мце. АД. I. 53. На них (волах) яремці все тисові. Гол. II. 17. См. еще Єрмо.
- Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924