Словарь української мови (1924)/смик

by Борис Грінченко

◀ смиґа

Словарь української мови Борис Грінченко С смик

смикати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

I. Смик, ку, м. 1) Смычокъ. Грай, музико, бо ти звик, дери лика, роби смик. Грин. III. 648. 2) ? Гладкий, як смик. Мнж. 170. 3) ? Летіли индики, а в три смики. Грин. III. 51. 4) мн. Двѣ вертикальныя пластинки, которыя неподвижно соединяютъ верхнюю и нижнюю части ярма. Шух. I. 165. 5) Ба́бин сми́к. Названіе парня, который ради состояніи женится на старой женщинѣ. Фр. Пр. 18.

II. Смик! межд. Дергъ. А він його смик за полу. Хто йде та й смик за новий косник. Мил. 104.