Сьвяте письмо Старого і Нового Завіту/Старий Завіт/Перва книга Мойсея/7
| ◀ Голова 6 | Сьвяте письмо Старого і Нового Завіту Старий Завіт Перва книга Мойсея пер.: П. О. Кулїш Голова 7 |
Голова 8 ▶ |
|
І рече Бог до Нояга: Увійди сам і ввесь дом твій у ковчег; бо тебе вбачав я праведним передо мною в сьому родї.
2. Від усякої ж скотини чистої введи до себе по семеро, самця і самицю, від скотини ж нечистої по парі, самця і самицю,
3. І від птаства небесного по семеро, самця і самицю, щоб насїннє живе переховати по всїй землї.
4. Ще бо сїм день, і дощувати му на землю сорок день і сорок ночей, та й вигублю з лиця землї всяке живе, що сотворив.
5. І вчинив Нояг усе, що заповідав йому Господь Бог.
6. Ноягові ж було шістьсот год, як стався потоп водний на землї.
7. І ввійшов Нояг, і сини його, і жінка його, і жінки синів його з ними у ковчег задля води потопньої.
8. І з чистої скотини і з скотини нечистої і з птаства і з усього лазючого поповза по землї,
9. По парі ввійшло до Нояга в ковчег, самець і самиця, як заповідав Бог Ноягові.
10. І сталось по семи днях, що вода потопня поняла землю.
11. В шести сотьньому роцї Ноягового віку, другого місяця, на сїмнайцятий день місяця, того ж дня, порозверзались усї жерела великої безоднї, і хляби (вікна) небесні повідчинялись.
12. І лило на землю сорок день і сорок ночей.
13. Того дня ввійшов Нояг, Сем, Хам і Яфет, сини Ноягові, і жінка Ноягова і троє жінок синів його з ним у ковчег;
14. Вони і усяка животина по свойму роду, і всяка скотина по кодлу, і усяке лазюче поповза, що човгає по землї по кодлу свойму, і всяке птаство пернате.
15. Поввіходили до Нояга у ковчег по парі усякого тїла, що в йому є живий дух.
16. І входячі були самець і самиця од усякого тїла, як заповідав йому Бог. І зачинив Господь Бог ковчег ізнадвору.
17. І затоплювало землю сорок день, і прибувало води, і підіймало ковчег у гору над землею.
18. І впотужнювалась вода, і прибувала велико на землї, і носився ковчег по водї.
19. І впотужнювалась вода на землї несказанно, і поняла всї високі гори, по під небесами.
20. Прибула понад ними вода на пятнайцять локот, і поняла всї високі гори.
21. І повиздихало всяке тїло, що двигалось по землї, і з птаства і з скотини, і з зьвіра, і з усякого лазючого поповза по землї і всяка людина.
22. Усе, в чого було диханнє і все, що було на сусї, повиздихало.
23. І погинуло все живе, що було на земному лицї, погинуло, і людина і скотина і лазюче поповза, і птаство небесне, і вигублено все те на землї, і зоставсь Нояг один да те, що було з ним у ковчезї.
24. І впотужнювалась вода на землї сто і пятдесять день.