Сьвяте письмо Старого і Нового Завіту/Старий Завіт/Перва книга Мойсея/41
| ◀ Голова 40 | Сьвяте письмо Старого і Нового Завіту Старий Завіт Перва книга Мойсея пер.: П. О. Кулїш Голова 41 |
Голова 42 ▶ |
|
Сталося ж у концї двох повних лїт, Фараон бачив сон. Бачся, стояв він при ріцї.
2. І се, нїби з річки, вийшло семеро корів гарних і ситих, та й пасуться в лузї.
3. Аж ось і других семеро корів вийшло поганих на вид і худих, да й стоять коло тих корів на річному березї.
4. І пожерли семеро корови погані сїмох корів гарних і ситих. І прокинувсь Фараон.
5. І заснув, і снилось йому в друге: бачся семеро колосків жита виходило з одного стебла, товстих і повних.
6. А ж ось других семеро колосків, тоненьких і висушених східним вітром, виросло за ними.
7. І пожерли семеро колоски тоненькі і вітром спалені семеро колосків товстих та повних. Прокинеться ж Фараон, аж то сон.
8. І сталось у ранцї, стрівожився дух його, і пославши скликав усїх віщунів Египецьких і всїх мудрагелїв тамошнїх. І росказав їм Фараон сон свій, та й не було нїкого, щоб умів його витолкувати Фараонові.
9. Озветься ж дука винарський до Фараона: Мушу спогадати кривду мою.
10. Розгнївився Фараон на раби свої та й укинув нас у темницю в дому гетьмана вартовницького, мене та дуку пекарського.
11. І бачили ми сон обидва тієї ночі, я й він, кожному проти иншого снилось.
12. Був же там із нами молодик Єврей, раб гетьманьский вартовницький; і росказали ми йому, і виложив нам наші сни, кожному виложив сон його.
13. Сталося ж, як виложив нам, так і справдилось: мене вернено на моє дуківство, а того повішено.
14. Пославши ж Фараон, прикликав Йосифа. І виведено його негайно з хурдиги. І остригся він і перемінив одїж на собі, і прийшов до Фараона.
15. Каже ж Фараон Йосифові: Бачив я сон, а хто б витолкував, такого нема; я ж чув про тебе, кажуть, що, чувши сни, вмієш толкувати.
16. Відказуючи ж Фараонові Йосиф каже: Не я, нї! Бог дасть Фараонові відповідь упокійну.
17. Каже ж Фараон Йосифові: Снилось менї: бачся, стою на березї річному.
18. Аж се — із ріки вийшло семеро корів гарних і ситих, та й пасуться в лузї.
19. Аж се — других семеро вийшло слїдом за ними, сухі і дуже погані видом і худі тїлом такі, що й не бачив я по всїй землї Египецькій.
20. І пожерли семеро корови погані сїмох корів ситих.
21. І як вони пожерли їх, не знати було, що вони ввійшли в утробу їх, і вид їх був такий самий, як і перш. Прокинувся я та й знов заснув.
22. І бачив я вві снї мойму, неначе семеро колосків виросло з одного стебла повних і добрих.
23. Другі ж семеро колосків тоненьких и спалених вітром виросли слїдом за ними.
24. І пожерли семеро засохлі колоски і спалені вітром сїмох колосків добрих і повних. І росказав я віщунам, та не було нїкого, щоб менї те з'ясувати.
25. І каже Йосиф Фараонові: Сон Фараонів один: що Бог творити ме, показав Фараонові.
26. Семеро коров гарних — сїм років, і семеро колосся доброго — сїм років; сон один.
27. І семеро коров худих і поганих, що вийшло за ними, сїм років, і семеро порожних колосків, спалених східним вітром, се буде сїм років голодних.
28. Оце воно, що я сказав Фараонові: Що хоче Бог творити, він показав Фараонові.
29. Дивись, оце настануть сїм лїт великого врожаю по всїй Египецькій землї.
30. Прийде ж і сїм лїт голодних за ними; і забудуть про наддостаток в Египецькій землї, і погубить землю сю голоднеча.
31. І не знати муть уроджаю в землї сїй від голоднечі тієї, що йде за ним; тяжка бо буде вельми.
32. Приснився ж сон Фараонові двічі про те, що се постане від Бога, і незабаром приведе Бог се в дїло.
33. Тим нехай Фараон вигледить чоловіка мудрого й зугадного, та й поставить його над Египецькою землею.
34. Нехай се вчинить Фараон і поставить доглядника по землї, і нехай одбирає пятину в Египецькій землї у сїм роках уроджайних.
35. І нехай громадять усяку харч за сїм добрих лїт, що настають, і нехай ссипають пшеницю під руку Фараонові, і нехай харчі приховують по городах.
36. І буде харч прихована про запас землї на сїм років голодних, що настануть у землї Египецькій, щоб земля не погибла в голоднечу.
37. Угодно ж се було в очу Фараонові і в очу всїх дворян його.
38. І каже Фараон дворянам своїм: Чи можна ж нам ізнайти чоловіка такого, щоб на йому та був дух Божий?
39. Каже ж Фараон Йосифові: Після того, як Бог показав тобі се все, нема нїкого такого зугадного й мудрого, як ти.
40. Ти сам будеш над моїм домом, і слухати ме слова твого все царство моє; тілько престолом я більший над тебе буду.
41. Промовив же Фараон до Йосифа: Се поставляю тебе над усїєю землею Египецькою.
42. І знявши Фараон перстеня з руки своєї, надїв його на руку Йосифові, і вдїг його в шати білі, і возложив ланьцух золотий йому на шию.
43. І посадив його на колесницю свою другу, і вигукувано перед ним: Навколїшки! Сим робом поставив його над усїєю землею Египецькою.
44. Промовив же Фараон до Йосифа: Я Фараон, та без тебе не махне й рукою і не поступить ногою нїхто в землї Египецькій.
45. І дав Фараон імя Йосифові Зафнат Панеях[1], і дав йому за жену Аснату, дочку Потифера, сьвященника Онського[2]. І знявсь Йосиф над Египтом.
46. І було Йосифові трийцять лїт, як він став перед Фараоном, царем Египецьким. І вийшов Йосиф од Фараона та й пройшов по всїй землї Египецькій.
47. Земля ж зародила сїм год урожаєм, наче жменями.
48. І назбирав усякої харчі за сїм год, яка була на землї Египецькій, та й поприховував харч по городах. Харчі з поля, навкруги города, поприховував у тому ж городї.
49. І назбирав Иосиф пшеницї, мовби піску морського, багато вельми, що погубив і лїки; було бо безлїч.
50. В ЙосиФа ж родилось два сини до настання семи год голодних, що вродила йому Асната, дочка Потифара, сьвященника Онського.
51. Дав же Йосиф імя первому Манассїй: Менї бо, рече, дав Бог забути всю недолю мою й усе в господї панотцевій.
52. Імя ж другому нарік Ефрем; бо зробив мене плодющим Бог у землї бідування мого.
53. Минуло ж сїм років урожайних, що були в землї Египецькій.
54. І почали грлодних сїм год наставати по слову Йосифовому. І був голод по всїй землї; у всїй же землї Египецькій був хлїб.
55. Як же заголодала й земля Египецька, заквилили люде до Фараона про хлїб. Каже ж Фараон усїм Египтянам: Ідїте до Йосифа, і, що скаже вам, чинїте.
56. А голоднеча придавила ввесь сьвіт. Поодчиняв же Йосиф усї житницї, та й продавав хлїб усїм Египтянам.
57. Кинулись тодї всї землї до Йосифа в Египет; бо всюди панував страшний голод.
——————