Сьвяте письмо Старого і Нового Завіту/Старий Завіт/Перва книга Мойсея/44

Сьвяте письмо Старого і Нового Завіту
Старий Завіт
Перва книга Мойсея 

пер.: П. О. Кулїш

Голова 44
• Цей текст написаний желехівкою. Відень: Британське і заграничнє біблїйне товариство, 1912
ГОЛОВА 44.

І повелїв Йосиф старшому над господою його говорючи: Посповнюй людям торби пашнею, скільки винесуть, і повкладай кожному гроші в усьтє торби його зверху.

 2. А чашу мою срібну вложи в торбу меньшому і гроші його за пашню. І зроблено по слову Йосифовому.

 3. День заднився, людей одпущено, самих і ослят їх.

 4. Вийшовши вони з городу, не відойшли ще далеко, як повелїв Йосиф домозверхникові свойму: Гой! уставай, та вганяй слїдом за людьми; наздожени їх і скажи: Так се ви платите злом за добро?

 5. Та ж се кубок, що пє з його пан мій; він же й ворожбу ворожить по йому. Зло вдїяли ви таке заподїявши.

 6. Наздогнавши ж їх, каже по наказу сьому.

 7. Вони ж йому: Про що говорить пан добродїй слова такі? Не таківські раби твої, не зроблять по слову сьому.

 8. Ми ж тобі ті гроші, що познаходили в торбах у себе, вернули з Канаан землї: Як же б украли з дому в пана твого срібло чи золото?

 9. У кого з рабів твоїх воно знайдеться, тому смерть, а ми будемо рабами панові нашому.

 10. Він же каже: Нехай же й се, як мовляли, так буде. У кого воно знайдеться, нехай буде мій раб, ви ж чисті будете.

 11. І метнулись, і скинув кожен торбу свою на землю, і розвязав кожен торбу свою.

 12. І шукав, від старшого почавши, докіль дойшов до меньшого, та й знайшов чашу в торбі Беняминовій.

 13. І пороздирали одїж свою, і навючивши кожен осла свого, вернулись у город.

 14. Увійшов же Юда й браттє його до Йосифа в будинок, він же був там, та й попадали перед ним на долївку.

 15. Каже ж їм Йосиф: Що се за дїло ви вдїяли? Хиба не відаєте, що нема такого ворожбита, як я?

 16. Каже ж Юда: Що відкажемо панові добродїєві мойму, що промовимо? Або чим оправдуватись нам? Бог ізнайшов кривду в рабів твоїх. Оце ж ми раби панові добродїєві нашому, і ми й він, у кого знайшлась чаша.

 17. І каже він: Таку річ не менї вчинити. Той, у кого знайшовся кубок, буде менї раб; ви ж ідїте до панотця вашого не зайняті в неволю.

 18. Приступивши ж до його Юда, каже: Благаю й молю тебе, пане добродїю, дозволь рабові твойму промовити слова в уші пана добродїя свого, і не прогнївись на раба твого; ти ж бо єси з Фараоном рівен.

 19. Пане добродїю! Питав єси в рабів твоїх словами: чи маєте отця або брата?

 20. І промовили ми панові добродїєві: Є в нас отець старенький і хлопя старощів його, а брат його вмер, він же один остався у матері своєї, і панотець улюбив його.

 21. Ти ж мовляв рабам твоїм: Приведїте до мене, щоб я споглянув на його.

 22. І відказали ми панові добродїєві: Неможлива річ хлопцеві покинути панотця свого; коли ж покинув би панотця свого, умер би.

 23. Ти ж промовив єси до рабів твоїх: Як не прийде брат меньший ваш, більш не бачити мете лиця мого.

 24. Сталося ж, як прийшли ми до раба твого, панотця нашого, повідали ми йому слова пана добродїя нашого.

 25. Каже ж нам панотець наш: Ідїть, ізнов та купіте трохи збіжа.

 26. Ми ж відказали: Не можлива річ ійти! Коли ж брат наш меньший пійде з нами, пійдемо; бо шкода вбачати нам у вічі мужа громадського того, як брат наш меньший та не буде з нами.

 27. Каже ж раб твій, панотець наш, до нас: Ви знаєте, що двох уродила менї жена моя.

 28. І один пійшов од мене, і казав я: Певно розірвано його на шматтє, та й не бачив його й досї.

 29. Коли ж оце візьмете й сього від мене, і станеться йому пригода, зведете старощі мої в смутку на той сьвіт.

 30. Тим же то, як пійду я до раба твого, панотця мого, та хлопця не буде з нами? Душа ж бо його та звязана з душею малого,

 31. Так станеться таке, що як побачить, що нема хлопця з нами, то певно й раби твої зведуть сиве волоссє раба твого, панотця нашого, смутком в землю.

 32. Бо раб твій зробивсь порукою мойму панотцеві за хлопця, і ясив: Коли не приведу його до тебе, так нехай буду непрощений тобі до віку.

 33. Тим же то буду тепереньки замість хлопця тобі рабом, а хлопець нехай іде з браттєм своїм.

 34. Як бо менї йти до панотця, хлопця ж не буде зо мною? Не мушу вбачати лихої години, що побє панотця мого.

 Перва книга Мойсея 

1  ·  2  ·  3  ·  4  ·  5  ·  6  ·  7  ·  8  ·  9  ·  10  ·  11  ·  12  ·  13  ·  14  ·  15  ·  16  ·  17  ·  18  ·  19  ·  20  ·  21  ·  22  ·  23  ·  24  ·  25  ·  26  ·  27  ·  28  ·  29  ·  30  ·  31  ·  32  ·  33  ·  34  ·  35  ·  36  ·  37  ·  38  ·  39  ·  40  ·  41  ·  42  ·  43  ·  44  ·  45  ·  46  ·  47  ·  48  ·  49  ·  50