Відгоди́тися. См. Відгоджатися.
Відгодо́вувати, вую, єш, сов. в. відгодува́ти, ду́ю, єш, гл. Откармливать, откормить.
Ві́дгомін, мону, м. Отзвук, отголосок. Запізнений відгомін гайдамацького гомону. Г. Барв. 27.
Відго́нити, ню, ниш, гл. 1) = Відганяти. 2) Отдавать, припахивать. Вода чимсь одгонить. Кролев. у. Чим наївся, тим і відгонить. Нежин. у. На сім дворищі… від усього пусткою відгонить. Св. Л. 310. Місцина справді стала пустирем одгонити. Мир. ХРВ. 24.
Відгорі́ти. См. Відгоряти.
Відгорну́ти, ся. См. Відгортати, ся.
Відгоро́джувати, джую, єш, сов. в. відгороди́ти, джу́, диш, гл. Отгораживать, отгородить.
Відгоро́джуватися, джуюся, єшся, сов. в. відгороди́тися, джу́ся, дишся, гл. Отгораживаться, отгородиться.
Відгорта́ти, та́ю, єш, сов. в. відгорну́ти, ну́, неш, гл. 1) Отгребать, отгресть. Відгорни жар з припічка у піч. Землю відгорта. Мнж. 129. Відгорнули пісок. 2) Отворачивать, отворотить. Відгорнув полу, сягнув до кишені.
Відгорта́тися, та́юся, єшся, сов. в. відгорну́тися, ну́ся, нешся, гл. 1) Отгребаться, отгресться. Єсть там такий млин і дванадцять каменей, що само і мелеться, і само насипається, само відгортається і само в мішки набивається. Рудч. Ск. I. 123. 2) Отворачиваться, отворотиться. 3) Перестать ласкаться. Пригорнулась дівчина до козака, як сонечко зійшло, а відгорнулася, як сонечко зайшло.
Відго́ртувати(ся), тую(ся), єш(ся), гл. = Відгортати(ся) 1 и 2.
Відгоря́ти, ря́ю, єш, сов. в. відгорі́ти, рю́, ри́ш, гл. Отгорать, отгореть. Уже на коневі і хвіст одгорів. Рудч. Ск. I. 118.
Відгосподарюва́ти, рю́ю, єш, гл. Перестать быть хозяином.
Відгребти́, ся. См. Відгрібати, ся.
Відгриза́ти, за́ю, єш, сов. в. відгри́зти, зу́, зе́ш, гл. Отгрызать, отгрызть.
Відгриза́тися, за́юся, єшся, сов. в. відгри́зтися, зу́ся, зе́шся, гл. 1) Отгрызаться, отгрызться. Вовчими зубами відгризуся, ведмежою силою відборюся. Чуб. I. 95. 2) Отгрызаться, отгрызться, отбраниться. Як напало на мене семеро перекупок, то ледве одгризлась. ЗОЮР. I. 147.
Відгри́мнутися, нуся, нешся, гл. Крикнуть в ответ. Бодай тому шинкареві таке життя добре! — одгримнувсь дядько. МВ. (О. 1862. III. 75).
Відгріба́ти, ба́ю, єш, сов. в. відгребти́, гребу́, бе́ш, гл. 1) Отгребать, отгресть. Які руки загрібали, щоб ті і відгрібали. Чуб. I. 99. 2) Отбрасывать, отбросить, отталкивать, оттолкнуть (ногою, рукою). Літом одгрібають ногами, а взимі брали б руками. Ном. № 559.
Відгріба́тися, ба́юся, єшся, сов. в. відгребти́ся, бу́ся, бе́шся, гл. 1) Отгребаться, отгресться. 2) Отбиваться, отбиться, защищаться, защититься. Ні, я не одгрібався руками ніяк од нього, то й не міг ударити. Александров. у. (Залюбовск.). Ніяк я від його (лиха) ні одіб'юся, ні одгребуся. Мир. ХРВ. 393. Та бог з вами! — одгрібався Чіпка, — не рад, що й зачепив таку причепу. Мир. ХРВ. 177.
Відгріва́ти, ва́ю, єш, сов. в. відгрі́ти, грі́ю, єш, гл. — сир. Греть в печи простоквашу, чтобы сыворотка отделилась от творога. Св. Л. 5.
Відгро́м, му, м. ? І гроші побрали, і водгрому немає. Ном. № 13213.
Відгрома́дити, джу, диш, гл. Отгрести (сено).
Відгроми́ти. См. Відгромлювати.
Відгро́млювати, люю, єш, сов. в. відгроми́ти, млю́, миш, гл. Отбивать, отбить силой, отражать, отразить. Він (рештант) і пакет одгромив у мене: мене схопив за груди та зіпхнув з воза, а сам з возом і з пакетом хо́да. Новомоск. у. (Залюбовск.).
Ві́дгук, ку, м. Отклик.
Відгука́ти. См. Відгу́кувати.
Відгука́тися, ка́юся, єшся, гл. = Відгукнутися. На кожний гук не одгукаєшся. Ном. № 4715.
Відгукну́тися. См. Відгукуватися.
Відгу́кувати, кую, єш, сов. в. відгука́ти, ка́ю, єш, гл. 1) Выклика́ть, вы́кликать. Куди се ти так забрався, що ледве-не-ледве відгукав тебе. Киев. г. 2) Звать обмершее дитя с целью привести его в чувство. Мил. 19.
Відгу́куватися, куюся, єшся, сов. в. відгукну́тися, ну́ся, не́шся, гл. Откли-
