Словник української мови (1937)/відганяти

Словник української мови
Борис Грінченко
В
відганяти
Київ: Соцеквидав України, 1937

Відганя́ти, ня́ю, єш, сов. в. відігна́ти, віджену́, неш, гл. Отгонять, отогнать. Курка як співа, то відганяє ворогів. Чуб. I. 58.