Словник української мови (1937)/відгромлювати

Словник української мови
Борис Грінченко
В
відгромлювати
Київ: Соцеквидав України, 1937

Відгро́млювати, люю, єш, сов. в. відгроми́ти, млю́, миш, гл. Отбивать, отбить силой, отражать, отразить. Він (рештант) і пакет одгромив у мене: мене схопив за груди та зіпхнув з воза, а сам з возом і з пакетом хо́да. Новомоск. у. (Залюбовск.).