Словник української мови (1937)/відгрібати

Словник української мови
Борис Грінченко
В
відгрібати
Київ: Соцеквидав України, 1937

Відгріба́ти, ба́ю, єш, сов. в. відгребти́, гребу́, бе́ш, гл. 1) Отгребать, отгресть. Які руки загрібали, щоб ті і відгрібали. Чуб. I. 99. 2) Отбрасывать, отбросить, отталкивать, оттолкнуть (ногою, рукою). Літом одгрібають ногами, а взимі брали б руками. Ном. № 559.