то дасть і другому тієї калити, а як такий лукавий та пажера, то і сам ззість, нікому не дасть. Уман. у.
Па́жерливий, а, е. Обжорливый. Коні, сказано, худобина пажирлива. О. 1861. X. 52.
Па́жила, ли, ж. ? Вишептати (уроки)… од жил… од пажил… Мнж. 152. Прибудь же і моїй корові… в жили і в пажили. Грин. II. 31.
Паз, зу, м. Пазъ. Мнж. 138.
Па́зати, заю, єш, гл. — коло кого́. Возиться съ чѣмъ, кѣмъ, хлопотать, заботиться о чемъ, комъ, досматривать что, беречь. Чоловік і батько лежать хворі, а ти все коло їх пазаєш. Волч. у.
Паздеристий, а, е. Растрескавшійся; щепистый. Вх. Лем. 446.
Па́здерити, рю, риш, гл. 1) Очищать отъ кострики. Вх. Зн. 46. Фр. Пр. 178. 2) Разбивать въ щепки, разрывать въ клочки. Вх. Лем. 446.
Пазде́рник, ка, м. Октябрь.
Па́здір, ра, м. Содранное лыко или кострика.
Пазді́р'я, р'я, с. Кострика. Вх. Зн. 46. Прядівце чесала… паздір'я відпадує. МУЕ. III. 51.
Пазина́ти, на́ю, єш, гл. = Пазити. Вх. Зн. 46.
Па́зити, зю, зиш, гл. = Пазати. Пазь своє! Шух. I. 32.
Пазови́тий, а, е. Заботливый, хлопотливый, старательный. До всього прикидлива і пазовита така. Г. Барв. 526.
Па́зілки, па́золки, ків, м. мн. Зола, выбрасываемая послѣ бученья. Мирг. у. Василева шати саме пазолки з хати виносила та й дивиться, де б той попіл викинути. Г. Барв. 382.
Пазоли́на, ни, ж. = Печина. Вх. Лем. 446.
Па́золки. См. Пазілки.
Па́зорь, па́зурь, ря, ж. 1) Коготь. Кіт думав, що то миш, — як ухопиться за хвіст пазурями. Рудч. Ск. I. 23. 2) Ноготь. Гн. I. 79.
Па́зуха, хи, ж. 1) Пазуха. Не грій гадюку в пазусі, бо вкусить. Посл. А воно, як янголятко, нічого не знає, маленькими ручицями пазухи шукає. Шевч. 74. 2) См. Ґельґів, сокира. Шух. I. 175, 176. 3) На большой лодкѣ, называемой дуб — помѣщеніе для пассажировъ и груза. Вас. 151. Ум. Па́зушка. Нарвали повнісінькі пазушки огірків. Левиц.
Па́зуши́на, ни, ж. 1) Удареніе на 1-мъ слогѣ. Разрѣзъ пазушный въ сорочкѣ. Гол. Од. 43. 2) Удареніе на 3-мъ слогѣ = Пазуха 1. Заложи ручину за пазушину, одірви од серденька злую гадину. Чуб. V. 420.
Па́зушшя, шя, с. Пазуха, мѣсто за пазухой. Буде й голому поза пазушшю. Ном. № 7664.
Пай, па́ю, м. 1) Пай, доля, часть. Вилітайте, сірі птахи, на базарь до паю. Шевч. 2) Счастье, удача. Куди не кидавсь, так ні: нема паю. Лебед. у. Ум. Пайо́к. Котл. Ен. V. 47.
Пайда́, ди́, ж. 1) Приношеніе, благодарность. А попові у піст, саме, значить, пайда йшла. Харьк. г. 2) Удача. Як нема пайди, то й з хати не йди. Волч. у.
Пайди́ти, ди́ть, гл. безл. Везти, удаваться. Ном. № 375. Такому господареві пайдитиме у господарстві. Ном. № 13414. Йому не пайдить на коні, а на воли пайдить найбільш. Кіев. у.
Па́йка, ки, ж. Паекъ, часть. Я ті шкури не зіпсую, свою пайку відбатую. Чуб. V. 1173. Як зароде Бог гліба, то й ваша пайка буде, хоч і не орали-сте. Каменец. у.
Пайма́тка, ки, ж. = Пані-матка.
Паймату́ся, сі, ж. Ласк. отъ пайматка. Такої б ради, пайматусю, ми і згадати не могли. Котл. Ен. II. 29.
Пайма́тчин, на, не = Паніматчин. В пайматчину одігся бронь. Котл. Ен. VI. 74.
Пайо́к, йка́, м. Ум. отъ пай.
Па́йстра, ри, ж. = Вибійка. КС. 1893. XII. 447.
Пайстро́вий, а, е = Вибійчаний. Штани пайстрові. О. 1861. X. 30.
Пак. Частица, вставляемая въ рѣчь въ значеніи отчасти подобномъ русскому „бишь“. Як пак його звуть? А де ж Ганна, Катерино? Я пак і байдуже. Шевч. 117. Я пак і забув те зробити, що ви мені казали. Кобел. у. Оттак пак! Іще що вигадай! Ком. II. 3.
Па́кати, каю, єш, гл. Курить. Пакає люльку. Вх. Зн. 46.
Пакела́т, та, м. Родъ головного женскаго убора. Дали ми тя (молоду), дали в той перловой парті, тепер тя найдеме в білім пакелаті. Угор. Гол. IV. 441.
Па́кіл, кола, м. Колышекъ, колъ. Вас. 147. Пакіл щось у житі забило, як орало чи що, — так я оце й косу зломив. Кобел. у.
Па́кілля, ля, с. соб. Колья. Німота
