Словарь української мови
Борис Грінченко
П
пазілки
Берлін: Українське слово, 1924

Па́зілки, па́золки, ків, м. мн. Зола, выбрасываемая послѣ бученья. Мирг. у. Василева шати саме пазолки з хати виносила та й дивиться, де б той попіл викинути. Г. Барв. 382.