Сторінка:Грінченко. Словарь української мови (1924). Том 2.djvu/934

Ця сторінка вичитана

Хурдиґа́рня, ні, ж. 1) Тюрьма. 2) Каланча. Ач, яка хуртовина піднялась, що аж очі засипала! А то ж то тому москалеві бідному, що на самісінькому вершку, на тій хурдиґарні стоїть, — невже ж таки йому не дошкуля? Екатериносл. у.

Хурди́ста, ти, ж. Мятель. Черк. у.

Хурдни́к, ка, м. Помѣщеніе для хурди́, больныхъ овецъ, сдѣланное отдѣльно или отдѣленное въ общей коша́рі. О. 1862. V. Кух. 29, 39. При коші, або в коші робиться хурдник для хворих овець. О. 1862. V. Кух. 30.

Ху́рія, рії, ж. 1) Мятель. Ні в світі не поїду уночі, як хурія на дворі, бо трохи не наложили головою. О. 1862. V. 66. На дворі хвижа та хурія. Ном. № 6851. 2) Ругня и драка. Ну вже, діти, ховайте усе, бо батько іде, іще й барана веде, то певно якусь хурію підійме. От лиха година та нещаслива мені з ним: де нап'ється, а усе додому іде. Рудч. Ск. II. 130.

Ху́ркало, ла, с. См. Фуркало. Крутнувся той бич на ціпильні, як хуркало. Грин. II. 207.

Ху́ркнути, ну, неш, гл. 1) Порхнуть, броситься. Хуркнула йому відьма, як вітер, між ноги, звалила додолу. Полт. г. 2) Быстро отправиться. А давай хуркнем у Сорочинці! Мирг. у. Слов. Д. Эварн.

Ху́рман, на, м. Кучеръ. Чуб. II. 362. Давай буду твого коня поганяти, буду в тебе за хурмана. Грин. II. 272.

Хурманка, ки, ж. 1) Подвода. Чуб. V. 986. 2) Извозъ. Хурманкою заробляє.

Хурманува́ти, ну́ю, єш, гл. Заниматься извозомъ. Іван хурманує. Канев. у.

Ху́рта, ти, ж. = Хуртовина 1. Пустіть, добродію ласкавий, у хату заночувати. Хурта така, що крий Мати Божа. О. 1862. IV. 88.

Хурте́ча, чі, ж. = Хурта = Хуртовина 1. На дворі було хуртеча та метелиця мете. Щог. В. 135. На дворі мете хуртеча, ліпе сніг в вікно. Щог. Сл. 100.

Хурто́ви́на, ни, ж. 1) Мятель, вьюга. Александров. у. 2) Буря, ураганъ. Коли б мене сяя хуртовина злая в морі не втопила. АД. I. 187. Грім, блискавиця, вихор.... така піднялась хуртовина, що, Боже, твоя воля! ЗОЮР. II. 40. 3) Невзгода. Одвідай мене безрідну та бездольну в чужій стороні, при лихій хуртовині. Мет. 356. Як пришибла лиха-нещасна хуртовина, то тоді одреклися усі куми-побратими. КС. 1882. XII. 497.

Хуртови́нний, а, е. Ненастный, бурный. Оце вже третій день така хуртовинна година. Полт.

Хурту́на, ни, ж. = Хуртовина. Скотарі мали собі од вітру й хуртуни халабуди, окутані повстьми. Стор. II. 182.

Хурува́ти, ру́ю, єш, гл. Извозничать, перевозить кладь. Рк. Левиц.

Хурува́тися, ру́юся, єшся, гл. Накладывать грузъ. Чумаки хуруються.

Хурча́ти, чу́, чи́ш, гл. Жужжать отъ быстраго вращенія. Давай прясти, аж веретено хурчить. Рудч. Ск. I. 178.

Ху́ря, рі, ж. = Хурія.

Хус, са, м. = Хвус. Ото геть увесь лій вигорів у каганці, — зістався самий хус.

Ху́ста, ти, ж. 1) Платокъ. АД. I. 213. Великої треба хусти, щоб зав'язать людім усти. Посл. Шовкова хуста. Чуб. 2) мн. Ху́ста, ху́сти. Бѣлье. Хуста поперем, — як три дні панщини відбудем (важко). Ном. № 11260. За лісом, за пралісом білії хуста висять. Ном.

Хусти́на, ни, ж. = Хустка. Гол. Од. 28. А де тая мережана шитая хустина? Шевч. Зв'яжи мені головоньку шовковою да хустиною. Ни. Ум. Хусти́нка, хусти́нонька, хусти́ночка. Мет. 23, 18.

Ху́стиця, ці, ж. = Хустка. Перев'язали їх стрічками та хустицями червоними. Морд. Оп. 12.

Ху́стка, ки, ж. 1) Платокъ. Чуб. VII. 424. Гол. Од. 50. Вас. 167. Побіліла як хустка. Ном. 2) мн. = Заручини. МУЕ. III. 74. Ум. Ху́стонька, ху́сточка. Хустоньку пери. Грин. III. 551.

Ху́стя, тя, с. Бѣлье. Прала Параска шовкове хустя на льоду. Чуб. III. 300.

Хуте́нький, а, е, хуте́нько, нар. Ум. отъ хуткий, хутко.

Ху́тір, тора, м. Отдѣльная усадьба внѣ селенія, выселокъ. Як би з хутора, то б і повірила. Ном. № 6878. З давнього-давна у гаї над ставом удвох собі на хуторі жили. Шевч. Ум. Хутіре́ць, хуторе́ць, хуторо́к. К. ЧР. 104. МВ. I. 139. Жила вдова хуторцем. Г. Барв. 304.

Хутірськи́й, а́, е́. Относящійся къ хутору, живущій на хуторі. Хутірська Одарка. Ном. № 14180.

Хутки́й, а́, е́. Скорый, быстрый. Хутка робота. Гн. I. 45. Ум. Хуте́нький.

Ху́ткість, кости, ж. Скорость, быстрота. Желех.