Словарь української мови (1924)/заручини

by Борис Грінченко

◀ заручатися

Словарь української мови Борис Грінченко З заручини

заручити ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Зару́чини, чин, ж. мн. Обрученіе. О. 1862. IV. 6. МУЕ. III. 74. Летім, брацця, на заручини: там Маруся заручається, од батенька одлучається, до свекорка прилучається. Мет. 127.