Оста́нок, нку, м. 1) Остатокъ, останокъ. Назбіралось останків ламаного сім кошиків. Єв. Мр. VII. 8. Де їх могили? Де лежить останок славного Богдана. Шевч. 2) Помилованіе, пощада. Нехай жінка назбірає срібла, злота досить, нехай мене викупляє та й останку просить. Гол. I. 9. До оста́нку. До конца, до смерти. Як не дасть Бог талану змалку, то й не буде до останку. Ном. № 1749. На оста́нку, на оста́нці. Ha концѣ, въ концѣ, наконецъ. Не будь же ти на мене, як я був на останці віка моєю на тебе. Макс. На останці прикро вузлом прикрутив, щоб ніхто того не провідав. Полт. у.
Оста́ріти, рію, єш, гл. Постарѣть. Вх. Уг. 256.
Оста́тися. См. Оставатися.
Оста́тній, я, є = Останній. Остатню корову жидам продам. Шевч.
Оста́ток, тку, м. = Останок 1. Та як вони сміють! — викрикне на остатку. МВ. (О. 1862. III. 53).
Оста́ча, чі, ж. Остатокъ. У попа здачі, як у шевця остачі. Чуб. I. 280.
Осте́ґа, ґи, ж. = Остюк. Вх. Зн. 45.
О́стень, ня, м. = Ості. Лохв. у.
Осте́рбати, баю, єш, гл. Окрѣпнуть (послѣ болѣзни), выздоровѣть. Мкр. Г. 22. Хоч остербало, та плаче, як на річку гляне. Мкр. Н. 6. Не журись, молодичко, воно (дитина) остербає, то й будуть люде. Кобел. у.
Осте́рбнути, ну, неш, м. = Остербати.
Остерега́ти, га́ю, єш, сов. в. остерегти́, жу́, же́ш, гл. Предостерегать, предостеречь. Хто остеріг вас? Єв. Мт. III. 7.
Остерега́тися, га́юся, єшся, сов. в. остерегти́ся, жу́ся, же́шся, гл. Остерегаться, остеречься, поберечься. Г. Барв. 105. Які лиш не остережуться, а їй на острів попадуться, тих переверне на звірей. Котл. Ен.
Остива́ти, ва́ю, єш, сов. в. ости́ти, сти́ну, неш, гл. Надоѣдать, надоѣсть. А вже ж мені, моя мати, парубки остили. Нп. Засівали трупом поле, поки не остило. Шевч. 4. Та й остило мені з собою панькатись!
Ости́вно, на, с. Деревянная рукоять в остях. Шух. I. 223.
Остига́ти, гаю, єш, сов. в. ости́гти, гну, неш, гл. 1) Остынуть. 2) = Остивати, остити. Остило йому слухати жінчину гризню. Грин. II. 165.
Остиглува́ти, лу́ю, єш, гл. Остановить для отдыха (скотъ). Чередники остиглували скотину біля річки. Зміев. у.
Ости́гти. См. Остигати.
Ости́лий, а, е. Постылый. Для мене завжде Турн остилий. Котл. Ен. IV. 39.
Ости́нки, ків, м. Истоптанные постолы. НВолын. у. Ум. Ости́ночки.
Ости́стий, а, е. Съ длинными остями. Остиста пшениця.
Ости́ти. См. Остивати.
О́сті, тів, ж. 1) Багоръ, острога для ловли рыбы съ нѣсколькими зубьями. Kolb. I. 73. Части ихъ: ости́вно — деревянная рукоятка, лійка — желѣзная трубка, въ которую входитъ рукоятка; посредствомъ вуха соединена лійка съ зуба́ми (трезубцемъ), съ за́зубцями (зебрами) на каждомъ. Шух. I. 222, 223. Ості лету́чі — тоже, но съ длинной рукояткой, на концѣ которой оставлено два-три ряда вѣтвей. Шух. I. 20. 2) Раст. Cirsium. Шух. I. 20.
Остобісі́ти, шу, сиш, гл. Надоѣсть до крайности. Гуляв, гуляв аж до кінця курсу! аж остобісіло. Левиц.
Остовпені́ти, ні́ю, єш, гл. = Остовпіти. Так той і остовпенів. КС. 1882. X. 186.
Остовпі́ти, пі́ю, єш, гл. Остолбенѣть. Як побачив вовка, так і остовпів. Звенигор. у.
Остоги́діти, джу, диш, гл. Крайне надоѣсть, опротивѣть. Ном. № 6873. Як бачу, ся річ дуже довга і вже надто мені остогиділа. Остогиділи вони мені. Г. Барв. 86.
Остоги́дливий, а, е. Опротивѣвшій, противный. Сумною та остогидлою здається їй пісня. Мир. Пов. I. 139.
Остоги́днути, ну, неш, гл. = Остогидіти.
Остопранцюва́тіти, тію, єш, гл. = Остобісіти. Мені ця робота вже остопранцюватіла. Александр. у. Слов. Д. Эварн.
Осторо́битися, блюся, бишся, гл. Испугаться, съ испуга разбѣжаться. Вх. Зн. 45.
Осторо́га, ги, ж. Предостереженіе. К. Досв. 62.
Осторо́жність, ности, ж. Осторожность. Ма́тися на осторо́жности. Быть осторожнымъ. Як тільки трісне труна, ти читай, а другий раз як трісне, то майся на осторожности. Чуб. I. 202.
О́сторонь, нар. Въ сторонѣ. Державсь він осторонь од тієї світлиці. К. ХП. 21. Василь з Ганною та Мариною сіли осторонь од вулиці. Левиц. I. 19.