Словарь української мови (1924)/остигати
| ◀ остивно | Словарь української мови О остигати |
остиглувати ▶ |
|
Остига́ти, гаю, єш, сов. в. ости́гти, гну, неш, гл. 1) Остынуть. 2) = Остивати, остити. Остило йому слухати жінчину гризню. Грин. II. 165.
| ◀ остивно | Словарь української мови Борис Грінченко О остигати |
остиглувати ▶ |
|
Словарь української мови — О
остигати
Борис Грінченко
1924
Остига́ти, гаю, єш, сов. в. ости́гти, гну, неш, гл. 1) Остынуть. 2) = Остивати, остити. Остило йому слухати жінчину гризню. Грин. II. 165.