Словарь української мови (1924)/зуб
| ◀ зт… | Словарь української мови З зуб |
зубань ▶ |
|
Зуб, ба, м. 1) Зубъ. Добрі ті зуби, що кісіль жують. Посл. А вона тільки зуби зціпила. МВ. II. 38. Адам ззів кисличку, а в нас оскома на зубах. Ном. № 125. Взя́ти на зу́би кого́. Злословить о комъ. Вас щось на зуби взяли. 2) Зубъ — часть снаряда: зубецъ колеса, валька для катанья бѣлья, зубъ бороны, рала и пр. МУЕ. III. 17. Шух. I. 154, 228. Чуб. VII. 400. 3) Во́вчі зу́би. Названіе рода писанки. КС. 1891. VI. 379. 4) Родъ пѣсни. Маркев. 34. Сопілка зуба затинала. Котл. Ен. I. 19. Ум. Зу́бик.