Проци́ндрити. См. Проциндрювати.
Проци́ндрювати, рюю, єш, сов. в. проци́ндрити, рю, риш, гл. Проматывать, промотать, спустить. Грошей вчора він проциндрив шось не трохи. А.-Арт. (О. 1861. III).
Проці́джувати, джую, єш, сов. в. проціди́ти, джу́, диш, гл. Процѣживать, процѣдить. Чуб. III. 75.
Проціхува́ти, ху́ю, єш, гл. Прогнать. Такого дурня відтіля проціхують. Константиногр. у.
Процокота́ти, чу́, чеш, гл. Проболтать, протрещать.
Процокоті́ти, кочу́, тиш, гл. = Процокотати.
Прочаклува́ти, лу́ю, єш, гл. Проволшебствовать извѣстное время.
Проча́нин, на, м. Богомолецъ; странникъ. Куди, прочане, ви йдете? Котл. Ен. I. 16. Над вечір увійшли ми в село, і розбрелись прочане улицями. МВ. I. 17.
Проча́нка, ки, ж. Богомолка; странница. К. ЧР. 91.
Проча́пати, паю, єш, гл. Проплестись.
Прочатува́ти, ту́ю, єш, гл. Пробыть на стражѣ, прокараулить.
Прочаха́ти, ха́ю, єш, сов. в. проча́х(ну)ти, ну, неш, гл. Простывать, простыть. Не їж юшки: хай прочахне. Лубен. у. Отож про пиття й держи собі од поганки таку воду, що як гаразд перекипить, тоді її у глек та й на вікно, щоб прочахла. Лубен. у.
Прочвала́ти, ла́ю, єш, гл. Протащиться, проплестись.
Прочва́ра, ри, об. Уродъ, чудовище. Я не прочвара, не упирь. Котл. Ен. V. 9.
Прочека́ти, ка́ю, єш, гл. Прождать.
Прочередникува́ти, ку́ю, єш, гл. Пробыть череднико́м.
Про́черть, ти, ж. Прогалина, поляна. Вх. Зн. 57.
Прочеса́ти, шу́, шеш, гл. Прочесать.
Прочина́ти, на́ю, єш, сов. в. прочну́ти, ну́, не́ш, гл. = Прочинатися, прочнутися. То вона од сна прочинала. Лукаш. 45. Тогді Барабаш рано прочинає. АД. II. 10.
Прочина́тися, на́юся, єшся, сов. в. прочну́тися, ну́ся, не́шся, гл. 1) Пробуждаться, пробудиться, просыпаться, проснуться. Кріпко заснув Синоп, не прочинається. Морд. К. 63. На зорі-зорі я прочнулася. Шевч. 295. Прочнувся і говорить своїй жоні: „та то приснився мені сон“. Драг. 137. 2) Приходить, прійти въ себя, очнуться. Зараз вони і ну його качати.... поки аж прочнувся він. Рудч. Ск. I. 136.
Прочини́ти, ся. См. Прочиняти, ся.
Прочи́нок, нку, м. Пробужденіе.
Прочиня́ти, ня́ю, єш, сов. в. прочини́ти, ню́, ниш, гл. Пріотворять, пріотворить. Прочиняй, паночку, ворота, — несем тобі вінка із злота. Чуб. III. 246. Крамаре, крамарочку, прочини комірочку. Мет. 189.
Прочиня́тися, ня́юся, єшся, сов. в. причини́тися, ню́ся, нишся, гл. Пріотворяться, пріотвориться. Ворота причинились туди, де сплять святі печерники. К. Дз. 156.
Прочи́стити, ся. См. Прочищати, ся.
Про́чистка, ки, ж. 1) Очищеніе. Дав лікарь дитині ложечку ліків на прочистку животові. Рк. Левиц. 2) Прочищенная, проложенная лопатой дорожка. Волч. у. 3) Просѣка. У лісі прочистку зроблено. Зміев. у.
Прочитан, ну, м. Раст. Hedera helix. Вх. Пч. II. 32.
Прочита́ти, та́ю, єш, гл. Прочесть. На́ тобі книжку, щоб ти прочитав. Рудч. Ск. I. 110. Женися, женися, щоб ся люде зглядали, щоб за тобою псалтирь прочитали. Чуб. V. 379.
Прочища́ти, ща́ю, єш, сов. в. прочи́стити, щу, стиш, гл. Прочищать, прочистить. Стежки й дорожки прочищать. Мил. 196. Рання пташка носок прочища, а пізня очиці мружить. Посл. Жалкується Лиман морю, що Дніпр робить свою волю: свої гірла прочищає, лиманові закидає. Грин. III. 592.
Прочища́тися, ща́юся, єшся, сов. в. прочи́ститися, щуся, стишся, гл. Прочищаться, прочиститься. Випийте кубочок меду, то горло й прочиститься.
Про́чіл, чола, прочо́лок, лка, м. 1) Передняя часть (хаты). Вх. Зн. 57. 2) Вершина горы. Желех.
Прочіряти, ряю, єш, гл. Промѣнять. Вх. Лем. 458.
Прочля́ти, ля́ю, єш, гл. Провести праздно (время). Прочляв день. Черк. у.
Прочну́ти, ся. См. Прочинати, ся.
Прочо́вгати, гаю, єш, гл. Протереть ходьбой обувь.
Прочо́лок. См. Прочіл.
Прочува́ти, ва́ю, єш, сов. в. прочу́ти, чу́ю, єш, гл. 1) Узнавать, узнать по слухамъ, услышать, провѣдать. Скажи мені, що по світу йдучи, прочував. О. 1861. XI.
