Словарь української мови (1924)/прочищати

by Борис Грінченко

◀ прочитати

Словарь української мови Борис Грінченко П прочищати

прочищатися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Прочища́ти, ща́ю, єш, сов. в. прочи́стити, щу, стиш, гл. Прочищать, прочистить. Стежки й дорожки прочищать. Мил. 196. Рання пташка носок прочища, а пізня очиці мружить. Посл. Жалкується Лиман морю, що Дніпр робить свою волю: свої гірла прочищає, лиманові закидає. Грин. III. 592.