Словарь української мови (1924)/прочинати

by Борис Грінченко

◀ прочесати

Словарь української мови Борис Грінченко П прочинати

прочинатися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Прочина́ти, на́ю, єш, сов. в. прочну́ти, ну́, не́ш, гл. = Прочинатися, прочнутися. То вона од сна прочинала. Лукаш. 45. Тогді Барабаш рано прочинає. АД. II. 10.