Словарь української мови (1924)/прочиняти
◀ прочинок | Словарь української мови П прочиняти |
прочинятися ▶ |
|
Прочиня́ти, ня́ю, єш, сов. в. прочини́ти, ню́, ниш, гл. Пріотворять, пріотворить. Прочиняй, паночку, ворота, — несем тобі вінка із злота. Чуб. III. 246. Крамаре, крамарочку, прочини комірочку. Мет. 189.