Обкори́ти, рю́, риш, гл. = Обкорувати. Вх. Зн. 42.
Обкорува́ти, ру́ю, єш, гл. Очистить отъ коры (дерево). Обкорувати колоду. Рк. Левиц.
Обкоси́ти. См. Обкошувати.
Обкоси́тися, шу́ся, сишся, гл. Окончить косьбу.
Обко́шувати, шую, єш, сов. в. обкоси́ти, шу́, сиш, гл. Скашивать, скосить вокругъ. Траву коси, а пеньки обкошуй.
Обкоти́ти, кочу́, тиш, гл. — ота́ру. Позаботиться о стадѣ овецъ во время ягненія. Обкотили отару, постригли; тепер щитають старих особе, а ягнята особе. О. 1862. V. Кух. 33.
Обкрада́ти, да́ю, єш, сов. в. обкра́сти и обікра́сти, кра́ду, деш, гл. Обворовывать, обворовать, обокрасть. В тім лісі жили розбійники і давно нахвалялись батька її обікрасти. Рудч. Ск. I. 202.
Обкрути́ти, ся. См. Обкручувати, ся.
Обкрутну́ти, ся. См. Обкручувати, ся.
Обкру́чувати, чую, єш, сов. в. обкрути́ти, чу́, тиш, одн. в. обкрутну́ти, ну́, не́ш, гл. Окручивать, окрутить, окрутнуть вокругъ чего, обвертывать, обвернуть, обмотать, кругомъ обвязать. Його вхопив страшний камінь Крутько (на дніпрових порогах) й обкрутив кругом себе. Левиц. Пов. 351. Показуючи застромлену в рукаві голку, обкручену ниткою. Стор. I. 185.
Обкру́чуватися, чуюся, єшся, сов. в. обкрути́тися, чу́ся, тишся, одн. в. обкрутну́тися, ну́ся, не́шся, гл. 1) Окручиваться, окрутиться вокругъ чего, кружиться. Танцюючи, вони разів двадцять обкрутяться по покоях. Ком. I. 27. 2) Обматываться, обмотаться чѣмъ.
Обкува́ти. См. Обковувати.
Обкури́ти, ся. См. Обкурювати, ся.
Обку́рювати, рюю, єш, сов. в. обкури́ти, рю́, риш, гл. Окуривать, окурить. Чого ж він не при собі? Хиба обкурили або обпоїли чим вражі дочки? Мир. Пов. I. 163.
Обку́рюватися, рююся, єшся, сов. в. обкури́тися, рю́ся, ришся, гл. Окуриваться, окуриться. Обсіявся маком свяченим, обкурився ладаном. Рудч. Ск. II. 31.
Обкуса́ти. См. Обкушувати.
Обкута́ти. См. Обкутувати.
Обку́тувати, тую, єш, сов. в. обкутати, таю, єш, гл. Окутывать, окутать, плотно завернуть. Рудч. Ск. I. 193.
Обку́шувати, шую, єш, сов. в. обкуса́ти, са́ю, єш, гл. Обкусывать, обкусать.
О́блав, ву, м. 1) = Облава. 2) Облава. Вх. Зн. 42.
Обла́ва, ви, ж. Толпа, окружающая что-либо. Поперед себе вражих ляхів облавою пруть. Нп. Ходить по хатах, а жінки облавою його обступили. Г. Барв. 325.
О́блавок, вка, м. Бортъ (судна). Тогді козаки у каюки скакали, тую галеру за мальовані облавки брали та на пристань стягали. АД. I. 218.
О́блавом, нар. Сплошной массой. Як почало роставати, то вода йшла рівчачками, а тепер, як дуже ростало, — йде облавом. Волч. у.
Обла́годити, джу, диш, гл. 1) Поправить, починить. 2) Приготовить. Вже й сани облагодив, а снігу й досі нема.
Обла́годитися, джуся, дишся, гл. Устроиться; поправить, починить. Повітка похилилась на бік, покрівля світиться, стріхи обсмикані, огорожа сиплеться. Нема за що облагодитися московці. Левиц. I. 57.
Обла́да, ди, ж. Недвижимое имущество, имѣніе. Жити на своїй обладі.
Обла́дувати, ду́ю, єш, гл. Владѣть, обладать. МВ. I. 137. Мій брат буде обладувати полем. Рк. Левиц. Володимир князь царством всім обладує. Драг. 249.
Обладува́ти, ду́ю, єш, гл. Приготовить, снарядить. Обладували вози в дорогу.
О́блаз, зу, м. Стремнина, крутизна, обрывистая скала, обрывъ. Угор. Шух. I. 79.
Обла́зити, жу, зиш, сов. в. облі́зти, зу, зеш, гл. 1) Облѣзать, облѣзть, слѣзать, слѣзть. Чогось шерсть на собаці облізла. 2) Лупиться, облупиться. Рудч. Ск. II. 53. Од сонця шкура на носі облазить. Харьк.
Облазни́ти, ню́, ни́ш, гл. Одурачить, оставить въ дуракахъ. Вх. Уг. 254.
О́блак, ка, м. 1) = Оболок 1. Угор. 2) = Оболок 2. Вилетів він трохи не під самі облаки. Грин. II. 12—13. Ум. О́блачок. Гол. III. 409. Сам сідаєт під облачок, меч сі кладе на столичок. Гол. I. 172.
Облама́ти, ма́ю, єш, гл. Обломить. Як сів комар на маковці, ввесь мак обламав. Чуб. III. 173.
Обла́пати. См. Облапувати.
Обла́пування, ня, с. Ощупываніе.
Обла́пувати, пую, єш, сов. в. обла́пати, паю, єш, гл. Ощупывать, ощупать. Став він облапувати (круг себе). Мнж. 130. Треба тебе скрізь облапати, бо мені здається, що гроші в тебе.
Облата́ти, ся. См. Облатувати, ся.
