Словарь української мови (1924)/обкурювати
◀ обкурити | Словарь української мови О обкурювати |
обкурюватися ▶ |
|
Обку́рювати, рюю, єш, сов. в. обкури́ти, рю́, риш, гл. Окуривать, окурить. Чого ж він не при собі? Хиба обкурили або обпоїли чим вражі дочки? Мир. Пов. I. 163.