Словарь української мови (1924)/оболок
| ◀ обойко | Словарь української мови О оболок |
оболона ▶ |
|
Оболо́к, ка, м. 1) Окно. По під мій оболок до другої ходить. Гол. III. 389. 2) мн. Оболо́ки. Лазурь небесная. Це, що ми бачим над собою синє, до це ще не небо, а це оболоки, а те, шо ходить по під оболоками, до то хмара. Чуб. I. 2. См. Облак.