Сторінка:Грінченко. Словарь української мови (1924). Том 1.djvu/775

Ця сторінка вичитана

Ке́лієчка и ке́лійка, ки, ж. Ум. отъ ке́лія.

Келі́шок, шка, м. Рюмка. Св. Л. 58.

Ке́лія, лії, ж. Келія. Отець Залізо з келії вийшов. Чуб. I. 162. Перевезти із келії в хату на помості. Шевч. 194. Ум. Ке́ленька, ке́лієчка, ке́лійка. Велю слугам келеньку зробити, велю старцю у келенці жити. Нп. Сидить (чернець) у себе в келійці, чита боже слово. Рудч. Ск. II. 201. Ой построю келієчку на крутій горі. Нп.

Келтува́ти, ту́ю, єш, гл. = Глитати. Вх. Зн. 24.

Ке́льбух, ха, м. = Тельбух. Знайшов там десь задріпане теля, облупив його, бандури випустив, кельбух на голову нап'яв. Мнж. 13.

Ке́льня, ні, ж. 1) Лопатка у штукатуровъ. 2) Каретный кузовъ.

Ке́люх, ха, м. = Келех 2. Столи заставлені туровими рогами, келюхами і чарками. Стор.

Кемзува́ти, зу́ю, єш, гл. Думать, размышлять. Що він там собі кемзує? Харьк. у.

Кендери́ця, ці, ж. Кукуруза. Вх. Зн. 25.

Ке́нді. См. Кендя.

Ке́ндюх, ха, м. Желудокъ четвероногихъ животныхъ. Сим. 142. Чуб. VII. 443. І виняв (у вола) тельбухи з кишками і пильно кендюх розглядав. Котл. Ен. Ум. Кендюшо́к.

Кендюхо́вий, а, е. Относящійся къ желудку.

Кендюшо́к, шка́, м. Ум. отъ ке́ндюх.

Ке́ндя, ді, ж. Чаще во мн. ч. Ке́нді, дів. 1) Валенки, валеныя калоши. Чуб. VII. 575. Сим. 71, 72. 2) Въ насмѣшку такъ называютъ большіе сапоги. Чуб. VII. 575.

Кеп, кепа и кпа, м. 1) Дуракъ, глупецъ. Було не кпити з Микити, бо Микита і сам кеп. Ном. № 6815. Не таким кпам, пане-брате, в Польщі крулювати. О. 1863. II. 54. 2) Карточная игра въ дураки. Які ж були до карт охочі…, — гуляли часто до півночі… у памфиля, в візка і в кепа. Котл. Ен. III. 9.

Ке́пень, пня, м. = Кепеняк.

Кепеня́к, ка, м. 1) Одежда угорскихъ украинцевъ-горожанъ: родъ венгерской чемерки съ особаго рода вышивками и съ большимъ количествомъ пуговицъ. 2) Верхняя суконная кофта, носимая украинскими мѣщанками въ Угорщинѣ. Гол. Од. 81.

Кепкува́ння, ня, с. Насмѣшка. Аж ось посипались кепкування і нарікання і на Павлюгу. Стор. МПр. 148.

Кепкува́ти, ку́ю, єш, гл. 1) Смѣяться надъ кѣмъ, насмѣхаться. Кепкують з його, як із блазня, та тілько за боки беруться. К. ЧР. 139. Ой косить хазяїн зелену діброву, аж піт з його лиця ллється, а чумак під возом сидить в холодочку та з хазяїна кепкує, сміється. Грин. III. 569. 2) Пренебрегать. Въ такомъ значеніи слово это находится въ одной пословицѣ, по всѣмъ признакамъ фальсифицированной, появившейся сперва въ „Ужинку“ М. Г(атцука), а затѣмъ перепечатанной Номисомъ: Пани правдою кепкують, протеж у світі панують. Гатц. 345.

Ке́пство, ва, с. Глупость. Сховай кепство на господарство. Ном. № 2838. Щоб не робив кепства, то поклади три карбованці. Черк. у.

Ке́пський, а, е. 1) Глупый. Лучче з добрим загубити, як з кепським найти. Посл. 2) Плохой, дурной. Грицько забачив, що то кепська справа, мацнув ся ззаду, сукмана дірява. Гол. Кепські вісті засмутили і роздратували князя. Стор. МПр.

Ке́псько, нар. Худо, плохо. То кепсько, що не купив соли. НВолын. у.

Кепта́р, ра, м. Родъ короткаго полушубка безъ рукавовъ (у гуцуловъ). Шух. I. 121. Kolb. I. 41, 42. Ум. Кепта́рик.

Керва́, ви, керва́вий и пр. = Крів, крівавий и пр.

Ке́рвель, лю, м. Раст. Scandix Cerefolium L. ЗЮЗО. I. 135.

Ке́рез, пред. 1) Черезъ. Москаль… пошов навпрямець керез став. Рудч. Утоптав стежечку керез тещин двуір. Чуб. 2) Изъ-за. Керез тебе, жено, своїх будем страхати.

Кере́я, ре́ї, ж. = Кирея. Уповала, мамцю, на керею, — думала бути попадею. Мет. 237.

Кери́нниця, ці, ж. = Киринниця. Шух. I. 34.

Керли́ба, би, ж. = Сиворотка. Шух. I. 213.

Ке́рма, ми, ж. Весло, которымъ правятъ, руль. Желех. Руль у плотовъ; состоитъ изъ до́шки (лопасть) и друґара́ (рукоятка), который вращается на сво́рені (шипѣ), вдѣланномъ въ стіле́ць. Шух. I. 181.

Керма́нич, ча, м. Рулевой, кормчій на суднѣ, плотѣ. Шух. I. 37. Досвідчений керманич, що знає усі закрути ріки, усі