Словарь української мови (1924)/келія

by Борис Грінченко

◀ келішок

Словарь української мови Борис Грінченко К келія

келтувати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Ке́лія, лії, ж. Келія. Отець Залізо з келії вийшов. Чуб. I. 162. Перевезти із келії в хату на помості. Шевч. 194. Ум. Ке́ленька, ке́лієчка, ке́лійка. Велю слугам келеньку зробити, велю старцю у келенці жити. Нп. Сидить (чернець) у себе в келійці, чита боже слово. Рудч. Ск. II. 201. Ой построю келієчку на крутій горі. Нп.