Квокту́ха, хи, ж. Насѣдка.
Кво́лий, а, е. Слабый, хилый, болѣзненный, больной.
Кво́литися, люся, лишся, гл. 1) Быть больнымъ, хирѣть. Вона й кволиться вже, — нездужає. ЗОЮР. II. 53. 2) Жаловаться на боль. Перед товариством сором кволитися, а дома заляжу до завтрого. К. ЧР. 266. Почав кволитись, що в боку болить. Г. Барв. 110.
Кво́лість, лости, ж. Слабость, хилость.
Кволі́ти, лі́ю, єш, гл. Хворать, хирѣть, болѣть. Буде спати — не плакати, буде рости — не боліти, на серденько не кволіти. Нп.
Кво́чечка, ки, ж. Ум. отъ кво́чка.
Кво́чка, ки, ж. 1) Насѣдка. А з курчатами квочка… кублилась у моркві. Левиц. I. 28. 2) Созвѣздіе плеяды. Мнж. 148. Созвѣздія имѣютъ слѣдующія наименованія: Віз, Квочка, Чепіга, Косарі… Чуб. I. 14. 3) Названіе играющаго ребенка въ игрѣ въ пиж. Ив. 37. Ум. Кво́чечка.
Кв'як, ка, м. = Квак 1?
Ке (для ед. ч.), ке́те (для мн. ч.). Дай, подай, подайте. Ogon. 165—166. Що воно за сопілка, що вона так гарно грає?.. А ке, я заграю. ЗОЮР. II. 21. Коли не вмієш пирога ззісти, ке його сюди. Ном. № 6204. Кете лиш кресало та тютюну. Шевч. 78.
Ке́ба, би, ж. = Кебе́та. Нема кеби зробить. Кіев. г.
Кебе́та, ти, ж. Дарованіе, умѣніе, способность. Ех, як би то!.. Та що й казать! Кебети не маю. Шевч. 46.
Кебе́тливий, а, е. Способный, даровитый, талантливый. Дуже кебетлива дитина. Харьк. г.
Кебе́тний, а, е. = Кебе́тливий. Кебетний чоловік. Кіев. г.
Кебі́тливий и кебі́тний, а, е. = Кебетливий и кебетний. Левч. 30. Мнж. 182.
Ке́вкнути, кну, неш, гл. Екнуть. Як махнув під бік, то стара й зуби стяла, лиш кевкнуло. Св. Л. 286.
Кед, нар. = Кедь. Тоді співала, кед єсь сина колихала. Гол. I. 172.
Ке́дзі-ке́дзі! меж. Призывъ козъ. Вх. Зн. 24.
Кеді́, нар. Когда. Подражаніе языку бѣлоруса въ анекдотѣ о послѣднемъ: Він мене кеді чи не кеді обухом, а я його шасту та пошасту кашельом. Ном. № 745.
Кедр, ра, м. Кедръ, Pinus cembra. Як ливанський кедр високий гілля широко пускати. К. Псалт.
Ке́дра, ри, ж. = Кедр. Ще на його дворі там стояла кедра, що на тій кедрі три святії щедрі. Грин. III. 5.
Кедри́на, ни, ж. Кедръ; кедровое дерево. Треба браття товаришу кедрину тесать. Федьк. Ой умру, мій миленький, умру, — зроби мені кедровую труну! — Ой де ж, мила, кедрини достати? Будеш, мила, і в сосновій лежати. Мет. 267.
Кедро́вий, а, е. Кедровый. Зроби мені кедровую труну. Мет. 267. Застель столи кедровиї. Гол.
Кедру́ша, ші, ж. Зоол.: кедровка пестрая, Corvus caryocatactes. Желех. Вх. Зн. 24.
Кедь, нар. = Коли. Як би я го зчарувала, кедь я чари не видала? Голов. Кедь не прийду за рік, за два — не чекай м'я, мила, нігда. Гол. I. 83.
Ке́жінь, ня, м. Тяжесть, бремя. Єкий кежінь мі на душі, головки не зведу. Гол. III. 11.
Кей = Ке. Кей сюди. Харьк. у.
Ке́йло, ла, с. = Кійло. Одна гора траву родить, а другая кейло. Гол.
Кейло́вий, а, е. 1) Ковылевый. 2) Волнующійся подобно ковылю. Шовковим фостом (кінь) сліди заметає, кейловов гривков все поле застелає. Гол. IV. 357.
Ке́ларь, ря, м. Инокъ, завѣдывающій всѣми монастырскими имѣніями.
Ке́лев, ва, м. = Келеп 2. Гол. Од. 70, 80.
Ке́ленька, ки, ж. Ум. отъ ке́лія.
Ке́леп, па, м. 1) Чеканъ. (Голота) до його прибуває, келепом міжи плечи грімає. ЗОЮР. I. 18. Чи не роскололи ляхи мені голови шаблями да келепами? К. ЧР. 116. 2) Палка съ рукояткой, преимущественно въ родѣ молотка. Взявши келеп в руки… потягну і доберуся сяк то так в Теплиці. Мкр. Н. 14. 3) Черепаха. Мнж. 182. Ум. Келепе́ць. Із під поли позлотистий келепець виньмає, по столу три рази затинає. ЗОЮР. I. 319.
Ке́леф, фа, м. = Келеп 2. Шух. I. 128, 274.
Ке́лех и ке́ліх, ха, м. 1) Чаша церковная. 2) Кубокъ, чара, бокалъ.
Ке́лиця, ці, ж. Кисть, украшающая шляпу парня галицкаго Покутья. Kolb. I. 30.
