зносок називаємоє. Воно маленьке, таке як гороб'яче. Драг. 57.
Зно́чі, нар. Вчера вечеромъ. А я зночі пряла клоччє, а сьогоднє волос. Гол. III. 377.
Зноша́ти, ша́ю, єш и зно́шувати, шую, єш, гл. = Зно́сити. Вх. Лем. 420.
Зну́ди́ти, джу, диш, гл. 1) Истомить. Зсушив мене, знудив мене як билину. Чуб. V. 557. 2) — чим. Почувствовать, что надоѣло, опротивѣло что. Ти весела, світом рада, тобі милий світ!.. Живо, живо світом знудиш, тяженько здихнеш. Рудан. I. 30.
Зну́ди́тися, джу́ся, дишся, гл. Затосковать. Як би була поїхала, то знудилася б. Могил. у. Тяжко ж мені на серденьку, трохи ся не знуджу. Гол. I. 293. Знудившися життям своїм мертвецьким, жадали ми у вирей полетіти. К. ХП. 96.
Зну́діти, дію, єш, гл. Соскучиться, затосковать. Я аж знудів, ждучи вас. НВолын. у.
Знуща́ння, ня, с. Издѣвательство.
Знуща́тися, ща́юся, єшся, гл. Издѣваться. Що уже не робили, як з неї не знущались. Рудч. Ск. II. 55. Слуги знущались із його. Єв. Мр. XIV. 65.
Зню́хати, хаю, єш, гл. Почуять носомъ. Не ковбаса — не знюхаєш. Ном. № 5558. Гав-гав! за вітром щось мені її не чути. Не знюхаю. К. Дз. 48.
Зню́хатися, хаюся, єшся, гл. Снюхаться, сойтись. Жіноче плем'я лукаве, що тільки з ким знюхається, то вже певно готове збрехать. Рудч. Ск. I. 132.
Зня́ти, ся. См. Знімати, ся.
Зо, пред. = З. Було їх тисяч зо дві. Єв. Мр. V. 13. Отцева й матчина молитва зо дна моря виймає. Дума. Чайченко танцював зо всіми. МВ. II. 22.
Зоба́ти, ба́ю, єш, гл. = Дзюбати. Калину зобає, тяженько здихає. Чуб. V. 854.
Зобача́ти, ча́ю, єш, сов. в. зоба́чити, чу, чиш, гл. Видѣть, увидѣть. Грин. III. 162, 181. О. 1862. IV. 21. Як я його не зобачу, то не раз заплачу. Чуб. V. 5.
Зоба́чення, ня, с. Свиданіе. Желех.
Зоба́чити. См. Зобачати.
Зобга́ти, га́ю, єш, гл. = Зібгати. Чоловік ніс під плечем зобганий кожух. Екатериносл. у. (Залюбовск.). Дочитавши, Єремія зобгав у жмені лист. Стор. МПр. 88. Не бгай же гнізда у діброві, а зобгай же гніздечко в степу край дороги. Чуб. V. 1087.
Зобга́тися, га́юся, єшся, гл. = Зібгатися.
Зобі́дити. См. Зобіжати.
Зобіжа́ти, жа́ю, єш, зобіжда́ти, да́ю, єш, сов. в. зобі́дити, джу, диш, гл. Обижать, обидѣть. Ніколи не зобіжав її. Мир. Пов. 123. Він і спершу її не поважав, а тепер буде зовсім таки зобіждати. Опат. 48. Хиба мене зобідила людина? К. Іов. 45. Як же ти міг так зобідить чоловіка? Грин. II. 72.
Зобра́ти, зберу́, ре́ш, гл. и пр. = Зібрати и пр.
Зоброкува́ти, ку́ю, єш, гл. — обрі́к. Исполнить данный обѣтъ, наложенную на себя эпитимію. Колись спокутую (гріх) або крівавою войною, або роботою на манастирь важкою. Хвалити Бога, задержались іще в нас манастирі благочестиві: є де оброчникові свій оброк зоброкувати. К. ЦН. 220.
Зо́бува, ви, ж. Обувь. Черк. у. Ном. № 7334.
Зобува́ти, ва́ю, єш, сов. в. зобу́ти, бу́ю, єш, гл. Обувать, обуть. КС. 1883. II. 379. Мнж. 13. Посилає рано по воду не зобуту, не зодягнену. Чуб. V. 765.
Зобува́тися, ва́юся, єшся, сов. в. зобу́тися, бу́юся, єшся, гл. Обуваться, обуться. З сем'єю вигодувався, зодігся і зобувся. Сим. 196.
Зовзи́ля, зовзу́ля, лі, ж. = Зозуля. Прилетіла зовзиля кувати. Зовзуля рабая раненько встала. Зенькевичъ.
Зови́ця, ці, ж. Золовка. Ой як мені сії суми пересумувати, ой як мені та зовицю сестрицею звати. Мет. 159. Ум. Зови́чка. Зовичко-сестричко, порятуй мене молоденьку. Грин. III. 308. Хоть діверко пустить, — завичка не пустить. Чуб. III. 140.
Зо́всі и зо́всі́м, нар. Совсѣмъ, вовсе. Був я там, де люд зовсі не такий, як у нас. О. 1862. IV. 81. От пробі — Великдень, а він зовсім не великий. Ном. № 430.
Зову́хна, ни, ж. = Зовиця. Желех.
Зов'я́лий, а, е и пр. = Зів'ялий и пр.
Зогляда́ти, да́ю, єш, гл. Созерцать, смотрѣть на. Бо як тебе зоглядаю, отця й неньку споминаю. Мл. л. сб. 134.
Зогляда́тися, да́юся, єшся, сов. в. зогля́дітися, джуся, дишся, гл. Осматриваться, осмотрѣться, оглядываться, оглянуться. А за мене люде брешуть, всі на мене зоглядаються. Грин. III. 673. Якось зоглядівся і не знайшов книжок. Левиц. Пов. 79. Випив чарку, випив другу, випив
