Словарь української мови (1924)/дзюбати

by Борис Грінченко

◀ дзюбастий

Словарь української мови Борис Грінченко Д дзюбати

дзюбатий ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Дзю́ба́ти, баю, єш, одн. в. дзю́бну́ти, ну, неш, гл. Клевать, клюнуть. Пшениці не дзюба, водиці не п'є. Бал. 82. Пане-господару, на вашім дворі да три голуби пшеницю дзюбають. Чуб. III. 417. Дзюба́ти насі́ння. Вылущивая, ѣсть сѣмячки (о людяхъ).