Словарь української мови (1924)/зібгати

by Борис Грінченко

◀ зі

Словарь української мови Борис Грінченко З зібгати

зібгатися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Зібга́ти, га́ю, єш, гл. 1) Скомкать. 2) Согнуть; свернуть. 3) — корова́й. Слѣпить изъ тѣста свадебный хлѣбъ. Час тебе, пшенице, почати, Андрійкові коровай зібгати. Нп. 4) — гніздо́. Свить гнѣздо.