Словарь української мови
Борис Грінченко
З
зобачати
Берлін: Українське слово, 1924

Зобача́ти, ча́ю, єш, сов. в. зоба́чити, чу, чиш, гл. Видѣть, увидѣть. Грин. III. 162, 181. О. 1862. IV. 21. Як я його не зобачу, то не раз заплачу. Чуб. V. 5.