Словарь української мови (1924)/зовиця
◀ зовзуля | Словарь української мови З зовиця |
зовсі ▶ |
|
Зови́ця, ці, ж. Золовка. Ой як мені сії суми пересумувати, ой як мені та зовицю сестрицею звати. Мет. 159. Ум. Зови́чка. Зовичко-сестричко, порятуй мене молоденьку. Грин. III. 308. Хоть діверко пустить, — завичка не пустить. Чуб. III. 140.