те — ? О. 1861. XI. Свидн. 29. Тата́рське — = Шувар. Вх. Пч. I. 8.
Зілля́ти, ллю, ллєш, гл. = Злити. Желех.
Зільжи́ти, жу, жиш, гл. Уменьшиться, облегчиться. Мороз капку зільжив. Вх. Лем. 420.
I. Зільни́к, ка́, м. = Золільник. Вх. Зн. 22.
II. Зільни́к, ка́, м. Огородъ, содержащій зелень. Ум. Зільничо́к. Не пади, косо, на камінь, ой пади, косо, в зільничок. Гол. IV. 313.
Зільни́ця, ці, ж. = Жлукто. Камен. у.
Зільничо́к, чка́, м. Ум. отъ II зільни́к.
Зіма́ и зима́, ми, ж. 1) Зима. Зімо, зімонько, зімо лютая, ой прошу тебе, не морозь ти мене. Чуб. V. 874. — впа́ла. Аж гульк — зіма впала. Шевч. 81. 2) Лихорадка. Зима́ б'є (кого̀). Пароксизмъ лихорадки (у кого). Вх. Уг. 241. Ум. Зі́монька.
Зімі́вка, ки, ж. Поздно созрѣвающая дыня.
Зімі́вля, лі, ж. 1) Зимовка; содержаніе животныхъ зимою. І знову пасіку на зімівлю в погріб. Сим. 202. Журавель каже: „прийми мене, лисичко, на зімівлю“. Рудч. Ск. I. 30. 2) Кормъ на зиму для скота. Зімівлі мало. Харьк. у.
Зімкну́ти, ся. См. Змика́ти, ся.
Зімлість, лости, ж. Обморокъ, слабость тѣлесная. Вх. Зн. 22.
Зімлі́ти, лі́ю, єш, гл. = Зомліти.
Зімне́нький, зімне́сенький, а, е. Ум. отъ зі́мний.
Зі́мний, а, е, зі́мній, я, є. 1) Зимній. Зімнє сонце, як мачушине серце. Ном. № 619. 2) Холодный. Козак зімної води просить. Гол. I. 106. Парубоцькая краса, як зімняя роса. Чуб. III. 81. Бо зімна роса, як дівчина боса. Чуб. V. 32. Ум. Зі́мненький, зімне́(і́)се(і)нький. Росла я при криниці, при зімненької водиці. Чуб. V. 49.
Зімни́к, ка́, м. Раст. Aster annuus L. ЗЮЗО. I. 168.
Зімникува́тий, а, е. О фруктахъ: поспѣвающій къ зимѣ. Зімникуваті груші, яблука. Волч. у. (Лободовск.).
Зімни́ця, ці, ж. 1) = Зімівка. Черном. 2) Фруктъ, созрѣвающій поздно осенью. Кислиці — зімниці. Грин. III. 200. Обтрусять у саду зімниці. Греб. 403. 3) Лихорадка. Вх. Уг. 241.
Зімни́чуватий, а, е. Созрѣвающій поздней осенью.
Зі́мно, на, с. Холодъ. А Сус Христос в Давидовій шопі зімно терпить і дрожить. Чуб. III. 384.
Зі́мно, нар. Холодно.
Зімняк, ка, м. Зимняя дорога. Черк. у.
Зімня́ти, ся. См. Зім'яти, ся.
Зімови́й, а́, е́. Зимній. Каменец. у. Вечір зимовий. МВ. (О. 1862. I. 92).
Зімови́к, ка, м. 1) Погребъ, куда на зиму кладутъ ульи съ пчелами. Уже останнії дикі гуси в вирій полетіли, пасіку в зімовик поставили. Г. Барв. 160. 2) = Зімовник. Наш таки січовик Печина привіз його з якогось зімовика. Стор. II. 11.
Зімо́вище, ща, с. = Зімовник.
Зімовни́к, ка, м. Зимнее жилице запорожца внѣ Сѣчи. Сидів він зімовником серед дикого степу на Низу. К. ЧР. 13.
Зімовча́к, ка, м. Козакъ, живущій въ зімовнику́. Козак зімовчак. К. Бай. 5. КЦН. 276.
Зімогрі́й, грі́я, м. Названіе шубы. Зімогрій кожух. К. Дз. 225.
Зімодра, ри, ж. Раст. Lysimachia vulgaris. L. ЗЮЗО. I. 127.
Зі́монька, ки, ж. Ум. отъ зіма́.
Зі́мський, а, е. = Зімовий. Зіма зімська. Ном. № 7790. Такеньки уся зіма зімська перезімувалась. МВ. (О. 1862. I. 72).
Зімува́ти, му́ю, єш, гл. 1) Зимовать. Діти, діти! добре з вами вліті, а зімувати то горювати. Ном. № 557. — зі́му. Проводить зиму. Де ж ти, хмелю, зіму зімував? Чуб. V. 67. 2) Содержать зимой. Ой прийде зіма, лихая годинонька, нічим волів тобі зімувати буде. Грин. III. 569.
Зімува́тися, му́юся, єшся, гл. 1) = Зімувати 1. Ой убірайтесь, славні чумаченьки, зімуватись до Лугу. Грин. III. 571. 2) Содержаться зимой, кормиться зимой.
Зім'я́ти и зімня́ти, мну́, не́ш, гл. 1) Смять. 2) Стереть, растереть; истолочь. Зімну всього я на кабаку. Котл. Ен. II. 18. Зімни трохи маку. Зім'яв сіль.
Зім'я́тися и зімня́тися, мну́ся, не́шся, гл. 1) Смяться. 2) Растереться, истолочься.
Зіни́ця, ці, ж. Зрачекъ.
Зіно́вка, ки, ж. Раст. Origanum vulgare. L. ЗЮЗО. I. 130.
Зіно́вать, ті, ж. Раст. Cytisus biflorus L. ЗЮЗО. I. 120. C. austriacus. ЗЮЗО. I. 120.
Зі́нське щеня́, ня́ти, м. Живот. а) Кротъ, talpa; б) слѣпецъ, Spalax typhlus. Підскакує, як зінське щеня. Ном. № 3406.
